Андрій Кузьменко: «Я люблю, щоб щось мінялося за вікном»

Андрій Кузьменко: «Я люблю, щоб щось мінялося за вікном»

Він панкує і читає класику, пише зворушливу лірику і соціальний стьоб, продюсує сатиричний проект «Поющие трусы» і щиро переживає за молоді таланти. Він обожнює кататись на велосипеді і на лижах. Його лице ми бачимо по телебаченню мало не щодня. Сьогодні говоримо з Кузьмою, лідером гурту «Скрябін».

«Люблю велосипед і пінг-понг»

Андрію, добре виглядаєш. Займаєшся спортом чи йогою? Я знаю, це дуже популярно серед зірок. Мадонна, наприклад, найвідоміша кабалістка.  В тебе є якісь такі нахили?

Я б може цікавився  чимось, але в мене тотально не вистачає часу. Зараз мене заставила біда, тому що маю проблему з хребтом і треба займатися чимось подібним на йогу, хоча би пару хвилин зранку і ввечері.

Можливо в майбутньому ти станеш йогом?

Ні, так фанатично, мабуть, не буде. Зарікатися не хочу, але скоріше всього що ні. Я люблю вєлік, щоб щось мінялося за вікном.

Тобто спорт тобі цікавіший?

Так, ми ті велосипеди таскаємо за собою всюди. Я думаю, навіть в Юрмалу  поїду з ним. У мене є такий багажник спеціальний, на фаркоп чіпляється. Там три вєліки, якраз на сім'ю. То ми з ними і в Парижі були, і на Балатоні. Всюди!

А зимові види спорту, лижі, ковзани?

Гірські лижі обов'язково пару разів в рік. Але моє найулюбленіше - то пінг-понг. Хто не приходить, я йому ракетку в руки і до бар'єру.

На лижах де катаєшся?

В основному Італія, Австрія, в Альпах. Ми знайшли там такі місця, де дешевше, ніж у Буковелі, цивілізованіше і цікавіше. Не впізнають, бо в Буковелі поки з'їдеш з гори, то п'ять разів вип'єш, шість поговориш - зупиняють весь час. Навіть маску коли одягнеш, то поки без маски десь віддихався, чи кави випив, підловлюють: «Ха-ха, ми вже знаємо в якій ти масці».

 «Приличные песни кончились»

Тебе можна привітати з виходом до фіналу «Нової хвилі» групи «Поющие трусы». Чия то була ідея відправити туди дівчат?

Це придумав Бебешко. Моє діло написати, випустити з голови якийсь продукт. Я був переконаний, тому що нас дуже не полюбляють українські медіа, радіо, телік, «Труси», мається на увазі, із-за назви. Україна зі своїми псевдоморальними устроями не може сприйняти групу з такою назвою. І тому я з примруженим оком дивився на цю всю затію, але то прецедент. Думав, що на «Новій хвилі» абсолютно все за гроші. Виявляється, талант в моді, і по великому рахунку це заслуга Ольки Лізгунової. Колись вона була бек-вокалісткою в «Скрябіні» і ми для приколу з нею, її голосом записали цілий альбом для «Поющих трусов», які їздили на концерти під фанеру.

А по ній я подивився як виступають «Труси» і мене вставило. Я кажу: Олько, давай, напевне, ти підеш туди головною особою, так як твоїм голосом записано. Тобто, то все дуже випадково створювалося. Вона пішла, виявилась такою харизматичною. Поїхала, сама ж розуміє що, дядька Ігоря Крутого так просто не здивуєш, і Резіна. А він каже: «Ми вас берем на свою голову». Питає: «А у вас ще пісні є?», після того як вони їм заспівали «Пластический хирург» і «Я хочу как Алла». А вона відповідає: «У нас есть. Но все песни неприличные, приличные кончились».

Яку пісню будуть виконувати?

Ті, що відібрали журі в Москві. То буде пісня Майкла Джексона «Bad», друга буде «Розпрягайте, хлопці, коней», але я поміняв там текст, типу «Розпрягайте, хлопці, коні і лягайте спочивать, із «Поющими трусами» не приходиться скучать». Це буде хіт країни. А третя хіт групи «Пластический хирург».

Взагалі «Поющие труси» створювались як комерційний проект?

Як сатира. Мене задовбало все те, що я бачив по теліку, задовбав медіа-простір. Якби мені не присилали купу компактів талановиті діти, (мені ж приходить кожен день і на «мило», і в матеріальному виді маса матеріалу від дітей талановитих, яким нічого не світить в ефірі - ні в тєліку, ні в радіо), то я би може і не звертав увагу, тому що сам радіо не слухаю. А так в мене болить душа за те, що вони туди ніколи не потраплять. Тому ми зробили таку панківську одиницю, яка буде стібати те все діло.

Сталася парадоксальна штука: кліп «Пластический хирург» виклали в YouTube, і почалися перегляди по п'ять тисяч в день, на сьогодні 790 тисяч переглядів. І в основному чомусь то Росія, видно якась ментальна нотка була їхня задіта. В них завжди була рок-музика, в них панк був помітний. І почалися концерти в Росії. Вони їздили в Хабаровськ, Читу, Барнаул, Москву, їм YouTube дає концерти в Росії. Взагалі шок!

Коли ми приїхали на відбірковий тур у Москву до них сипунола велика кількість людей. Дівчата самі в шоці. Єдине, що тільки до Юрмали ми   послали трьох співачок. Тому що Олька в нас співає дуже круто, дві - середньо-статистично,  а дві мичать просто. Цих ми лишили дома, тому що то все таки конкурс вокалу, і на Юрмалу поїдуть ті три, що співають.

«Мені приснився фільм»

Щодо твоїх книжок.

Вона поки що одна.

Так, але історії дві: «Я, Побєда і Берлін» та «Місто, в якому не ходять гроші». Мені вдалося послухати, навіть не прочитати, а послухати обидва твори. Це було супер весело!

В мене історія була - найвища похвала за ту книжку. Мені написав лист мужик, каже, купив собі книжку, знайоме табло на обкладинці, думаю який він там письменник, поклав у туалеті, буду читати собі по пару сторінок. Сів, зачитався і через дві години він зрозумів, що відсидів собі ноги, подзвонив жінці щоб прийшла зняла його звідти, бо не міг встати.

Звідки взялась ідея «Міста, в якому не ходять гроші»?

Я перегрівся в Єгипті на морі. Мені реально сонячний удар, видно, дістався. І мені фільм приснився. Титри навіть були.

Як ти сам прийшов до письменства?

Я не письменник. Почалося з «Міста, в якому не ходять гроші», з того сну.  Я собі його зафіксував, дав почитати колегам, а вони кажуть: «Що ти такий смурняк пишеш? В тебе стільки історій ржачних з життя, на кшталт Побєди продавати». І почалося з тої Побєди.

Що сам читаєш? Є якась настільна книга?

Ні.

На ніч не читаєш взагалі?

На ніч в мене Гітлера «Mine Kampf» лежить.  Це не означає, що я нацик. Я просто дав собі слово вникнути в чому парадокс цієї людини. Там немає нічого страшного, просто автобіографічна книжка як він тяжко йшов до мети. Читаєш книжку і навіть не підозрюєш, що такий монстр її написав. Реально на тумбочці біля ліжка лежить. Я не читаю її кожну ніч, але кілька разів в тиждень по пару сторінок.

Побажання для читачів.

Я собі так думаю, побільше гарних новин з радіо, тєліка, бо так задовбав той бруд, та чорнуха. Щоб просто включити  радіо і почути щось добре, а не що швидка допомога врізалась і вбила таксиста.

Що для тебе добре?

Те, що викликає посмішку. Побільше посмішок!  

                                                                                                                                              Шута Наталия, курсы журналистики Валерии Губренко

http://www.u-centr.com.ua/