Отель Юлия отель без категории

На Драгобраті були вже восьмий сезон. Цього разу запізно кинулись і в улюбленому місті все було зайнято. Оселились у «Юлії». Загальні враження дуже неоднозначні. Здавалось би, номер у нас був досить просторий як на двох, досить тепло (електричний конвектор відпрацьовує), вода гаряча завжди, є де сушити одяг, при зникненні електрики на Драгобраті – вмикають дизель-генератор, до підйомників недалеко, ну а про красу природи мовчу, бо то не є заслуга господарів. Досить привітний персонал, хоча Зоряна затиснена в якісь рамки, але то не її провина. Господарі позиціонують свій готель так, ніби у них він зірковий, з якимись непорушними правилами, а як на мене, таким досить невеличким садибам більш личить домашній прийом, коли ти знаєш господарів особисто, тобі раді і ти приїздиш як до добрих знайомих. Але то таке, обирати господарям, кого вони хочуть бачити: клієнтів чи гостей. Ще з великих плюсів, як для мене, то тенісний стіл. Так добре провів час. Незважаючи на втому від спусків, пограти в настільний теніс було дуже приємно. Тепер по проблемних питаннях. Коли ти приїздиш майже опівночі, а в тебе з порога після привітання одразу вимагають гроші то не є нормально. Ти ще й номера не бачив, зморений після півторадобової подорожі, да і взагалі куди ти подінешся до ранку, тим більше як мінімум за добу вже сплачено. І взагалі, на ніч гроші якось брати… Але це до розмови, гість я чи клієнт і до Зоряни жодної претензії. Ми розуміємо, що то вимога адміністрації (а є таке бажання, щоб то була не адміністрація, а привітні господарі). Також щодо сталого правила виселення до 12 дня. Все це нормально та вірно, але для великих готелів. Думаю, що в таких готелях мала би бути більш гнучка система. Насправді до Ясенів не так багато чого ходить. І досить велика кількість люду прибуває потягом Львів-Рахів і така ж кількість на ньому їде в бік Львова. Чому б для таких гостей не запропонувати інший час вселення-виселення. Тому тільки що є сталі правила? Чи просто нема бажання відслідковувати такі «дрібниці»? А ось реально куди діватись гостям? Останній день кататись теж є бажання. Я повинен винести кудись речі до катання, відкататись, помитись, посушитись, десь провести час до десятої вечора. Якось це не гостинно. Добре, що в передостанній вечір вдалось домовитись з Валентиною за додаткові гроші лишитись до вечора, інакше навіть не знаю як би це все виглядало. Та все це дрібниці, а от те, що перекреслює всі плюси, так це годування. Ні, насправді, я знаю що таке закарпатська кухня, да і наша українська кухня взагалі. Так ось те, що нам пропонували у Юлії то просто знущання з національної кухні, ну і просто з наших шлунків. Гості приїздять на Драгобрат не в карти грати, тобто витрачають досить багато енергії. За п’ять діб нам дали більш-менш нормальну їжу одного разу. Дуже мало м’яса, мало що взагалі смачне, порції досить скудні, виходиш з їдальні напівголодний. Одного дня взагалі, як знущання – пустий «капустнік». То був такий день, як я потім зрозумів, коли Олега не було в готелі. При чому я реально чув іншого дня, як чоловік поруч товаришу казав, що він наївся та все було смачно. Я був реально здивований. Але як на мене, то кухарів треба змінювати. При чому люди вони добрі, привітні, йдуть на зустріч, але, вибачте готувати не вміють, щоб не подумати нічого поганого.