Лама відпочиває посеред лісу та їздить на роботу до Німеччини

Молода співачка Лама дуже любить подорожувати. І не має значення: у справах вона від’їжджає до іншої країни, чи на відпочинок. Їй страшенно кортить пізнавати все нове: пізнавати чужу, незвичну для нас культуру, знайомитися з іншими людьми, спостерігати їх спосіб життя та намагатися зрозуміти душу.

– В якій країні ти побувала останнього разу?
– Була в Торонто з програмою «Ульотна відпустка». Порівняно з іншими країнами, в яких я побувала, на даний момент Канада мене вразила найбільше. По-перше, величезні хмарочоси, можливо, в Америці вони кращі та вищі, але я там не була, по-друге, мені дуже сподобалася чистота на вулицях, там жодного папірчика не знайдеш. Також мене вразило спілкування людей.

– У чому його особливість?
– Насправді канадці такі ж звичайні люди, як і ми, тільки у них більше привітності в обличчях. Там на вулицях ходять не засмучені і стомлені люди, а радісні, з іскринкою в очах. Торонто досить космополітичне місто, бо це ж країна емігрантів. Там перемішалися різні культури та різні народи, тому місто має свій особливий настрій.

– Де були в Торонто, що відвідали?
– Ми побували у найвищому в світі телецентрі CN Tower, дуже висока вежа. Якщо дивитися з її найвищого оглядового майданчику, на висоті близько 400 метрів, можна побачити Нью-Йорк, Ніагарський водоспад – дуже захоплююче видовище. Нам тоді пощастило, туману не було і могли повністю насолодитися спогляданням тих краєвидів. До речі, коли ми вже мали відлітати з Канади, наш літак зламався і ми залишилися ще на деякий час, і треба ж було, що це збіглося з моїм днем народженням, який нам довелося святкували в Торонто. Ми зібралися в готелі, були свічки, тортик, подарунки. 

– А як же фігура? Треба ж її берегти?
– А в мене намає ніяких проблем з фігурою, можу їсти що завгодно і скільки завгодно.

– Що ж тобі подарували?
– Статуетку стародавнього індіанця, я не знаю з чого вона зліплена, і красиву тряпчану індіаночку. До речі, в Канаді на вулицях дуже часто можна зустріти стародавніх індіанців, які сидять і палять. А що, цікаво, там є такі квартали, де живуть люди якоїсь однієї нації. Так, приклад, ми випадково потрапили до китайського кварталу… Таке враження, що ти в Китаї, а не в Канаді, там всюди китайські написи, китайська культура.

– В українські квартали зазирали?
 – Чесно кажучи, у нас зовсім не було часу, якби не зйомки, що тривали з ранку і до самого вечора, ми б, напевно, знайшли, де мешкають українці. Хоча під час зйомок на ковзанці, ми зовсім випадково таки зустріли двох наших земляків. Я під’їхала до них з камерою, промовила: «Слава Україні!». Але вони чомусь втекли від мене, напевно, злякалися.

– Чим смачненьким годують у Канаді?
– В Канаді є різні кухні: польська кухня, китайська кухня, американська – їх дуже багато. Але ось, що мене вражає, куди не зайдеш, чи то індійський ресторан, чи японський – всюди смачно!

Закордонна робота 
– Я знаю, що ви знімали кліпи за кордоном, у якій країні це було?
– УНімеччині. Ми вже два рази знімали кліпи в Німеччині і обидва рази у Берліні. В перший раз на пісню «Мені так треба» з оператором Яном Гофманом та достатньо відомими режисерами. Знімали ми в багатьох місцях. Справа в тому, що наші зйомки трошки вийшли з-під контролю, бо йшов дощ. Ми в принципі розуміли, що їдемо у таку погоду. З самого ранку як почало лити, і все, що ми задумали по сценарію, вийшло з-під контролю – мали викручуватися. 
 

– Чим вражає Німеччина?
– Всі країни, у яких я побувала, чимось відрізняються: кожна має щось своє особливе. Якщо порівняти Торонто із Берліном, то східна частина столиці Німеччини не вражає чимось незвичайним. Взагалі Берлін мало відрізняється від Києва, скажімо, немає такого відчуття, що ти їдеш десь за кордоном. Коли я була у Бремені, ще під час існування ФРН та НДР, то різниця між цими державами відчувалася одразу.

– Яке враження від німців?
– Кажуть, що люди за кордоном скупі, але я так не думаю, німці, наприклад, просто рахують гроші, але ж вони їх і заробляють. Тому це й добре, починаючи навіть з цього, можна побачити рівень держави. Він проявляється не тільки через політику, але й через просту родину, бо все починається з маленької сім’ї. Якщо ти можеш правильно керувати своєю родиною, тоді ти зможеш керувати державою.

Розмова про їжу, пиво та вагу
– У Берліні також вся їжа смачна?
– Останнього разу, коли ми знімали у Берліні нас водили у тайський ресторан та індійський, у тайському занадто гостра їжа, а в індійському багато різних соусів. А взагалі стандартна німецька їжа – це пиво та смажені сосиски і вони цього зовсім не приховують. Та це й видно, у Німеччині навіть проблема з зайвою вагою існує. Там люди споживають багато пива, п’ють його у будь-яких кількостях, причому всі: і чоловіки, і жінки.

– Навіть у обідню перерву?
– У німців є такий внутрішній дзвоник, у кожного свій: хтось не п’є до п’ятої вечора, хтось до шостої. Але ніхто не вживає пиво у першій половині дня, бо це вже якась нездорова ознака. До міцних напоїв вони слабенькі, ми перевіряли їх на стійкість. Коли їздили у Німеччину до своїх родичів, я пам’ятаю, як мій тато навчив мого дядька пити... то була смішна картина, коли німці скуштували горілки більше, ніж потрібно було – то таке шоу відбувалося.

– А українська кухня тобі подобається?
– Так, я дуже полюбляю наш борщик, картоплю зі шкварками, також мені смакує хлібчик намазаний смальцем з цибулькою, деруни та голубці.

Ліс, кальян та «Хард Рок Кафе»
 

– Де ще бувала, зізнавайся?
– Двічі була ще в Туреччині... Відпочивала на морі. Першого разу їздила у Кемер, а другого до Анаталії. Шкодую трохи, що не відвідала деякі місця у Туреччині, не побачила культуру цієї країни. Я думаю, що мені більше сподобалося у Анаталії, бо там готель був пристойніший, клубний, з такими невеличкими бунгало, розташованими посеред лісу. Там багато вмонтованих дерев, різноманітних пальм. І годували нас гарно, їжі можна набирати, скільки хочеться. Я аж занадто набирала, бо все було дуже смачне, ставила перед собою тарілку і частину я не з’їдала. Вечері на березі моря курили кальянчик, ходили до національної турецької кав’ярні. А під вечір на вихідні дні до готелю приводили верблюдів, розкладали невеличкі місцеві магазинчики.

– Що любиш купувати?
– Різне, у Туреччині я купила кавоварку, багато різного посуду, капці, національний костюм. Останнім часом, коли я від’їжджаю до іншої країни, намагаюся щось звідти привезти. Наприклад, з Ніагарського водоспаду я привезла чашку, з Німеччині різний одяг. До речі, і в Канаді і в Німеччині мені сподобалося те, що коли заходиш до магазину, там дійсно можна придбати щось красиве, стильне, неординарне і недорого, на відміну від київським магазинів. Наприклад, у «Хард Рок Кафе» можна знайти щось цікавеньке, там різні музиканти залишають свої інструменти, костюми, там клавіши «Depeche mode» були – пропалені, гітари різні і «Rolling Stones» – та дуже багато всього. Я купила собі дві майки.

– Ще кудись плануєш помандрувати?
– Треба поїхати до Індії, бо я там ще не була!

Альбом Лами «Мені так треба» вже продано накладом більше ніж 50 тис примірників!

Питання задавала: Валерія Губренко
turne.ua

+ 5