Лама відпочиває посеред лісу та їздити на роботу до Німеччини

Молода співачка Лама дуже любить подорожувати. І не має значення: у справах вона від'їжджає до іншої країни, чи на відпочинок. Їй страшенно хочеться пізнавати все нове: пізнавати чужу, незвичну для нас культуру, знайомитися з іншими людьми, спостерігати їх спосіб життя та намагатися зрозуміти душу.

– У якій країні ти побувала востаннє?
– Була у Торонто з програмою «Ульотна відпустка». Порівняно з іншими країнами, в яких я побувала, на даний момент Канада мене найбільше вразила. По-перше, величезні небоскреби, можливо, в Америці вони кращі та вищі, але я там не була, по-друге, мені дуже понравилася чистота на вулицях, там жодного папірчика не знайдеш. Також мене вразило спілкування людей.

– У чому його особливість?
– Насправді канадці такі ж звичайні люди, як і ми, тільки у них більше привітності у обличчях. Там на вулицях ходять не засмучені та стомлені люди, а радісні, з іскринкою в очах. Торонто досить космополітичне місто, бо це ж країна емігрантів. Там перемішалися різні культури та різні народи, тому місто має свій особливий настрій.

– Де були у Торонто, що повідали?
– Ми побували у найвищому у світі телецентрі CN Tower, дуже висока вежа. Якщо дивитися з її найвищої оглядової площадки, на висоті близько 400 метрів, то можна побачити Нью-Йорк, Ніагарський водоспад – дуже захоплююче зрелище. Нам тоді пощастило, туману не було і могли повністю насолодитись спогляданням тих краєвидів. До речі, коли ми вже мали відлітати з Канади, наш літак зламався і ми залишилися ще на деяку годину, і треба ж було, що це збіглося з моїм днем народженням, яке нам довелося святкувати в Торонто. Ми зібралися у готелі, були свічки, тортик, подарунки.

- А як же фігура? Надо ж її берегти?
– А в мене намає жодних проблем із фігурою, можу їсти що завгодно і скільки завгодно.

– Що ж тобі подарували?
– Статуетку стародавнього індіанця, я не знаю з чого вона зліплена, і гарну тряпчану індіаночку. До речі, у Канаді на вулицях дуже часто можна зустріти стародавніх індіанців, які сидять та палять. А що, цікаво, там є такі квартали, де мешкають люди якоїсь однієї нації. Так, приклад, ми випадково потрапили до китайського кварталу… Таке враження, що ти в Китаї, а не в Канаді, там усюди китайські написи, китайська культура.

– В українські квартали зазирали?
– Чесно кажучи, у нас зовсім не було години, якби не зйомки, що тривали з ранку і до самого вечора, ми б, певно, знайшли, де мешкають українці. Хоча під час зйомок на ковзанці ми зовсім випадково таки зустріли двох наших земляків. Я під'їхала до них із камерою, промовила: «Слава Україні!». Але вони чомусь втекли від мене, певно, злякалися.

– Чим смачненьким годують у Канаді?
– У Канаді є різні кухні: польська кухня, китайська кухня, американська – їх дуже багато. Але ось, що мене вражає, куди не зайдеш, чи то індійський ресторан, чи то японський – всюди смачно!

Закордонна робота
- Я знаю, що ви знімали кліпи за кордоном, у якій країні це було?
– У Німеччині . Ми вже два рази знімали кліпи у Німеччині та обидва рази у Берліні. Вперше на пісню «Мені так треба» з оператором Яном Гофманом досить відомими режиссерами. Знімали ми у багатьох місцях. Справа в тому, що наші зйомки трохи вишли з-під контролю, бо йшов дощ. Ми в принципі розуміли, що їдемо в таку погоду. З ранку як почало лити, і все, що ми задумали за сценарієм, вийшло з-під контролю – мали викручуватися.

– Чим вражає Німеччина?
– Усі країни, в яких я побувала, чимось відрізняються: кожна має щось своє особливе. Якщо порівняти Торонто із Берліном, то східна частина столиці Німеччини не вражає чимось незвичайним. Загалом Берлін мало відрізняється від Києва, скажімо, немає такого відчуття, що ти їдеш десь за кордоном. Коли я була у Бремені, ще під час існування ФРН та НДР, то різниця між цими державами відчувалася одразу.

– Яке враження від німців?
– Говорять, що люди за кордоном скупі, але я так не думаю, німці, наприклад, просто рахують гроші, але ж вони їх і заробляють. Тому це добре, починаючи навіть з цього, можна побачити рівень держави. Він виявляється не лише через політику, а й через просту батьківщину, бо все починається з маленької сім'ї. Якщо ти можеш правильно керувати своєю батьківщиною, тоді ти зможеш керувати державою.

Розмова про їжу, пиво та вагу
– У Берліні також уся їжа смачна?
– Востаннє, коли ми знімали у Берліні нас водили у тайський ресторан та індійський, у тайському дуже гостра їжа, а в індійському багато різних соусів. А взагалі стандартна німецька їжа – це пиво та смажені сосиски і вони цього зовсім не приховують. Та це й видно, у Німеччині навіть проблема із зайвою вагою існує. Там люди споживають багато пива, п'ють його в будь-яких кількостях, причому всі: і чоловіки, і жінки.

– Навіть у обідню перерву?
– У німців є такий внутрішній дзвоник, у кожного свій: хтось не п'є до п'ятої вечора, хтось до шостої. Але ніхто не вживає пиво у першій половині дня, бо це вже якась нездорова ознака. До міцних напоїв вони слабенькі, ми перевіряли їх на стійкість. Коли їздили до Німеччини до своїх родичів, я пам'ятаю, як мій тато навчив мого дядька пити... то була смішна картина, коли німці скуштували горілки більше, ніж треба було – таке шоу відбувалося.

– А українська кухня тобі подобається?
– Так, я дуже люблю наш борщик, картопля зі шкварками, також мені смакує хлібчик намазаний смальцем з цибулькою, деруні та голубці.

Ліс, кальян та «Хард Рок Кафе»

- Де ще бувала, зізнавайся?
– Двічі була ще в Турції … Відпочивала на морі. Першого разу їздила у Кемер , а другого до Анаталії. Шкодаю трохи, що не відвідала деякі місця у Турції, не побачила культуру цієї країни. Я думаю, що мені більше понравилося в Анаталії , бо там готель був пристойніший, клубніший, з такими невеликими бунгало, розташованими посередині лісу. Там багато вмонтованих дерев, різноманітних пальм. І кормили нас гарно, їжі можна набирати, скільки хочеться. Я аж надто набирала, бо все було дуже смачне, ставила перед собою тарілку і частину я не з'їдала. Вечері на березі моря курили кальянчик, ходили до національної турецької кав'ярні. А під вечір на вихідні дні до готелю наводили верблюдів, розкладали невеликі місцеві магазинчики.

– Що любиш купувати?
– Різне, у Турції я купила кофеварку, багато різного посуду, капці, національний костюм. Останнім часом, коли я від'їжджаю до іншої країни, намагаюся щось звідти привезти. Наприклад, з Ніагарського водоспаду я привезла чашку з Німеччини різний одяг. До речі, і в Канаді, і в Німеччині мені понравилося те, що коли заходиш до магазину, там справді можна придбати щось гарне, стильне, неординарне та недорого, на відміну від київських магазинів. Наприклад, у «Хард Рок Кафе» можна знайти щось цікаве, там різні музиканти залишають свої інструменти, костюми, там клавіші «Depeche mode» були пропалені, гітари різні та Rolling Stones – та дуже багато всього. Я купила собі дві майки.

– Ще кудись плануєш помандрувати?
- Треба поїхати до Індії , бо я там ще не була!

Альбом Ламі «Мені так треба» вже продано тиражом більше 50 тис примірників!

Задавала питання: Валерія Губренко
turne.ua

+ 5