Баку – європейський шик із мусульманськими традиціями

Туреччина та Єгипет перестали бути екзотикою. Коли думала, куди поїхати відпочивати, мій вибір зупинився на загадковому Азербайджані. Зокрема, увагу привернула столиця країни – Баку. Красень-місто розташоване на Апшеронському півострові. Усього тригодинний переліт переніс мене на берег Каспійського моря.

Спека з ароматом «чорного золота»

Коли я вийшла з літака, гаряче сухе повітря одразу вдарило в обличчя. Але через те, що він не такий вологий, як у нас, азербайджанські сорок чотири градуси зі знаком плюс переносяться легше за українських тридцять. Виразно відчувається незнайомий запах. Тільки побачивши в морі танкери, розумію – так пахне нафта!

Розкіш в оправі злиднів

Центр рясніє елітними бутиками відомих світових брендів, шикарними ресторанами та розважальними комплексами. Щоправда, ціни перевершують київські. На пожвавлених вулицях майже немає старих автомобілів. Зауважила дивовижний факт, найдорожчі машини – білого кольору. Пізніше дізналася, що через велику кількість пилу в Баку чорні автомобілі не користуються попитом. Цікаво, що тонування скла заборонено законом. Навіть урядові кортежі їздять як акваріуми. Місто, а особливо набережна прикрашена низькорослими пальмами з розгонистим листям і великими чагарниками, покритими рожевими та фіолетовими квітами. Околиці міста – нетрів. Це райони іранських біженців. Тут замість магазинів лотки із товаром сумнівної якості. Скрізь сміття та сморід. Контраст вражаючий.

Кебаб – король національної кухні

Азербайджанська їжа здавалася тяжкою. Але, не дивлячись на безліч м'ясних продуктів, страви сприймаються шлунком добре. Секрет у великій кількості зелені споживаної з бараниною та яловичиною. Країна мусульманська, тому свинину не шанують. Найсмачніша річ – мацоні, щось середнє між кефіром та йогуртом, їдять із рубаною зеленню перед основною стравою. Долму, аналог наших голубців, подають із ароматним часниковим соусом. Якщо спробувати кавказький шашлик, одразу розумієш, все, що їв до цього, жалюгідна подоба. І все це зі свіжим лавашем. Яства гострі та ситні, а результат – мінус два кілограми за тиждень, завдяки балансу білкової та рослинної їжі.

Містяни розбивають стереотипи

Народ гостинний. Бакінці особливо привітно приймають українців. Це з співробітництвом держав. На прилавках магазинів багато нашого експорту. Особливо алкоголю та кондитерських виробів. Якщо в глибинці жінки можуть оголювати лише обличчя, згідно з мусульманськими традиціями, то в столиці дівчата одягнені по-європейськи. При цьому у відвертості вбрання не поступаються київським модницям. Всупереч поширеній думці, чоловіки поводяться стримано. Для азербайджанця не прийнятно на вулиці щось вигукувати незнайомці чи сигналити з авто. Дивляться з великим інтересом, особливо на ноги, але не більше.

Унікальна водойма

Каспійське хоч і не море зовсім, але стоячи на лінії прибою, важко назвати це диво озером. Вода чиста настільки, що зайшовши в неї по шию, чітко бачиш свої стопи. Навколо тебе плавають невеликі рибки. Тепле та дрібне, відмінне місце для відпочинку з дітьми. Пляжі радують чистотою та безліччю розважальних закладів. Охорона стовідсоткова, за безпеку майна відповідає власник цієї ділянки берега. Можна сміливо залишати на столику телефон, фотоапарат та ключі від машини, коли йдеш купатися.

Казка у серці мегаполісу

Архітектура Баку нагадує нашу столицю. Відмінність насамперед у храмах і замках. Оригінальні мечеті розташовані у мальовничих куточках міста. А в самому центрі височить Дівоча Вежа. Легенда говорить, що багато століть тому суворий правитель у ній ув'язнив свою дочку, коли та полюбила простого хлопця. Але дівчина не витримала тяжкої розлуки з коханим і розбилася, стрибнувши з вікна. З погляду дизайну, вежа проста, але сумна історія перетворила будову на пам'ятку. Ось і настав час розлучення із сонячним Азербайджаном. Таксі везло мене в аеропорт, з магнітоли чулися східні мотиви, а я, через відчинене вікно, вдихаючи терпке повітря, милувалася оливковими садами вздовж траси. Сюди обов'язково варто повернутись, не дарма ж я кидала в море монетку.

Автор Світлана Вальцер
Курси журналістики
www.u-centr.com.ua