Шенгенська віза - кілька порад щодо оформлення.

Шенгенська угода вперше була підписана 14 червня 1985 року у невеликому люксембурзькому містечку Шенген на кордоні між Німеччиною та Францією. Звідси й отримало таку назву.

Відповідно до угоди, всі країни, які підписали країни, поступово скасовували контроль на загальних кордонах, а також отримували право безвізового переміщення.

Перші країни, які підписали договір стали Бельгія, Німеччина, Іспанія , Люксембург, Нідерланди, Португалія та Франція. У 2006 році до Шенгенської зони приєдналися Австрія , Греція , Данія, Ісландія, Італія, Норвегія, Швеція та Фінляндія. Усі країни, за винятком Норвегії та Ісландії, є членами Європейського Союзу, а два члени ЄС, Ірландія та Великобританія, не входять до Шенгенської зони.

21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися ще 9 держав: Угорщина , Латвія, Литва, Мальта, Польща , Словаччина , Словенія, Чехія та Естонія. Швейцарія приєдналася до складу країн-учасниць Шенгенської угоди 12 грудня 2008 року.

Отримавши Шенгенську візу, можна без перешкод відвідати будь-яку країну Шенгену. Проте, щоб оформлення Шенгенської візи пройшло безболісно, треба знати кілька простих правил:

• необхідно дотримуватися правила першого в'їзду - можна перетинати кордон тільки тієї країни, в посольстві якої було отримано Шенгенську візу. Порушення цього правила тягне за собою депортацію, а також заборона на відвідування країн Шенгенської зони. Винятком може стати лише транзитне пересування
• якщо ви плануєте відвідати відразу кілька країн Шенгенської зони, візу необхідно оформлювати в посольстві країни, в якій ви збираєтеся провести найбільше часу. У цьому випадку діє правило першого в'їзду
• Шенгенська віза може бути одноразовою та багаторазовою.
• перелік документів на оформлення візи у всіх посольствах практично однаковий, проте є великі відмінності у термінах подання документів, видачі віз, а також у списках та вимогах документів, що подаються.
• на територіях всіх країн Шенгенської зони ведеться загальна база по особах, які чинили будь-які правопорушення. Тому, якщо у вас були якісь проблеми із законом в одній із країн Шенгенської угоди, то, швидше за все, вам відмовлять у в'їзді та в інші країни-учасниці
• невиїзд із країни Шенгенської угоди є дуже серйозним правопорушенням, яке також тягне за собою депортацію та заборону відвідин усіх країн-учасниць.
• національна Шенгенська віза країни дає право на в'їзд і перебування тільки в одній країні, а відвідування інших країн є незаконним і тягне за собою депортацію та заборону відвідування всіх країн Шенгенської угоди.
• національна Шенгенська віза видається у випадку, якщо в анкеті ви вказуєте, що збираєтеся відвідати тільки цю країну

Оформлення Шенгенської візи може здаватися дуже складним, проте якщо дотримуватися всіх перерахованих вище правил і підготувати всі необхідні документи, то завдання вже не здається таким нездійсненним.

Отримання візи до країн-учасниць Шенгенської угоди вимагатиме таких документів:

• закордонний паспорт, з терміном дії не менше трьох місяців з моменту повернення в Україну (у деяких країнах не менше 4-6 місяців)
• копія всіх заповнених сторінок внутрішнього паспорта
• довідка з місця роботи на фірмовому бланку, із зазначенням посади, середньомісячного окладу, стажу роботи, а також терміну відрядження чи відпустки
• заповнені анкети
• запрошення приймаючої сторони або документ, що підтверджує броню в готелі на весь період, включаючи інші країни, які ви маєте намір відвідати за цю поїздку
• одна або кілька кольорових фотографій (80% на фотографії має займати особа, вуха та лоб відкриті)
• бронь квитка із закритими датами або копія квитка
• доказ платоспроможності - довідка з банку - виписка з рахунку не більше ніж 3-х місячної давності на певну суму на день на особу, або інформація про кількість грошей на картці
• опис туристичного маршруту (не для всіх країн)
• у разі бізнес-поїздки - додаткова інформація про фірму
• максимальний термін оформлення візи – 21 день.

Щоб отримати візу сталося напевно, у вас можуть вимагати надати нотаріально засвідчені документи з перекладом, або ж підтвердження бронювання готелю, надісланого факсом. Також у деяких посольствах можуть попросити надати не броню квитків, а оригінали. У разі відмови вони надають авіакомпанії спеціальні документи для повернення грошей. Також для підтвердження платоспроможності можуть вимагати довідки про наявність квартири, машини або іншого майна.

Олена Підсосонна
turne.ua