15.11.2023
Детальний гід про транспорт в Туреччині
У туризмі існує таке поняття як "уїк-енд": тобто, швиденько їдеш кудись на вихідні, якщо не склалося викроїти більше днів. Але іноді буває й дня достатньо, щоб: 1) справді багато побачити; 2) отримати незабутні враження; 3) а потім ще день будинку "відійти" від емоцій, що наринули.
Все це я перевірила на собі у суботу 22 грудня, вкотре відвідавши улюблену мною Тернопільську область. Тур, розроблений та проведений Інформаційним туристичним центром Тернопільської облради та туроператором "Бархат-КЛ", називався привабливо "У пошуках долі/(У пошуках долі)". Адже саме на 22 грудня випадають два великі свята – християнський Праведної Ганни та язичницький Бога Роду – з цих свят починаються різдвяно-новорічні свята та закликання долі. Тобто вийшов дуже цікавий пізнавальний мікс – і народні обряди вивчили, і в таких православних місцях побували, які для багатьох віруючих просто мрія.
Отже, одразу після поїзда у затишному тернопільському кафе "У Соломії" нам запропонували потримати в руках і понюхати диво-мисочку з 21 видом трав – як оберіг та очищення. А потім напоїли чаєм із вишневих гілочок – для відновлення фізичних сил, витрачених за рік. Потім наша група "шуриків" вирушила до села Залізці дивитися Кам'янецький-Вишнівецький замок, збудований у 16 столітті. Скажу чесно: на ці руїни, що поросли, з одного боку, дивитися було шкода, але, з іншого боку, – засніжені, вони виглядали суперромантично. Незабутнє враження справили і руїни костелу в цьому ж селі – це просто історія в камені, місце, яке сповнене якоїсь ледь уловимої містичної енергетики. Можливо їх не треба реставрувати. Але підтримати у належному вигляді те, що залишилося – не завадило б. Ось тільки знову питання у бюджетних коштах…
Далі, небаченою красою засніженими тернопільськими просторами ми переїхали до Почаєва, де відвідали Успенську Лавру та Свято-духівський скит. Після цього вирушили на Божу гору, де напилися святої води, а спустившись, повернулися до вивчення сонцепоклонних ритуалів наших предків. Потім, зав'язавши на деревах стрічки для виконання бажань, поїхали до Білокриниці помилуватися палацом 19 століття, який зараз успішно трансформований у лісовий коледж. І повернувшись через Кременець до Тернополя знову у "Соломії" провели Корочуна – найдовшу ніч у році: їли смачну кутю з вишнями та запалювали свічки, відкладаючи біля них зерна пшениці – рівно стільки, скільки кожен із нас зробив добрих справ минулого року.
П.С. Ми пробули на Тернопіллі лише день, але пережили стільки, що й на рік вистачить. А коли скучимо, приїдемо знову, адже у календарі – 365 днів, і до кожного з них тернополяни та церковне свято знайдуть, і дідівські обряди згадають. Приєднуйтесь!
Ната Руднченко, Туристичний прес-клуб України
За цікаву поїздку дякуємо Інформаційному туристичному центру Тернопільської облради та туроператору "Оксамит-КЛ"
Дізнайтеся про тури першими!
Підпишіться на розсилку. Мандруйте з Турне.
