Фоторепортаж: 8-го березня в Україні снігу по шию насипало!

На початку березня, коли перше весняне сонечко теплими променями обійняло Україну , знищивши останні ознаки зими, виявляється, де-не-де сніг все ще лежав. Причому не мізерними жменьками сірого кольору, упереміш із землею, цукерковими фантиками та іншим сміттям, а пухнастими кучугурами – мрією будь-якого лижника! І це справді чиста правда! На вихідні, які супроводжували велике свято 8 Березня, ми, як водиться, зібралися виключно чоловічою компанією, запакували рюкзаки і вирушили підкорювати Говерлу. Загалом весняний Київ , поїзд, маршрутка, маршрутка, таксі – і ми біля підніжжя гори.


Зверніть увагу, що сніг лежить навіть у підніжжя Говерли.


Увечері намагалися знайти стежку, що вела до водоспаду, що біля джерела Прута, але під великим шаром снігу не знайшли шлях. Та сам водоспад, як виявилось, був похований під величезним шаром снігу. Утрамбувавши сніг під намет і поставивши табір, вирішили розпалити багаття, легкий мороз – і сухі дрова є. Спробували копати яму для багаття, але, перевіривши глибину снігу (лижна палиця пішла по ручку, так і не торкнувшись землі), зрозуміли, що наша затія нереальна. Однак, існує старий перевірений спосіб: потрібно скласти 3 - 4 товсті колоди і на них вже і розводити вогнище.


Праворуч і ліворуч від вузького шляху на вершину йдуть скельні скиди, і потрапити в них означає загинути, а видимість не більше 10 метрів.


Ми дуже обережно, крок за кроком, перевіряючи буквально кожен міліметр, піднімаємось до мети.


Нарешті, вершина! Останній крок і ось він Хрест на Говерлі, ось занесена кам'яна стела, а ще багато людей лижників, бордерів і просто туристів, які сидять і чекають, щоб трохи розвіявся туман, і можна було починати спуск.


Ось він – зоряний час на вершині! Відзначаємо розпиванням пляшки пива, яку притягли із собою.


Щоб розважитись на вершині Говерли, підкоряємо ще одну вершину – занесену снігом стелу. Треба ж хоч для чогось використати альпіністське спорядження, яке ми притягли.


Під час спуску проходимо капличку, практично повністю занесену снігом. (Вибачте за якість, все-таки був туман)


Та сама капличка.


Незабаром виходимо на будиночок лісників, де виявляємо цікаву записку, хоча взимку він цілими тижнями може пустувати. Тут же й ночуємо.


Вид з вікна лісового будиночка.


Вранці наступного дня ми поїхали підкорювати гору Петрос


По ходу спостерігаємо засніжену стоянку. Це не лавки – це дахи туалету, будиночка та столу з навісом, а ялинки, до речі, тут досить високі.


На вершині Петроса під сонечком. Вітру немає, тож досить тепло.


Похід закінчився. Тепер Львів та всі блага цивілізації. До речі, а тут снігу немає взагалі, і навіть зеленіє трава! Ех! Справжня весна!

Автор: Андрій Дубок
https://turne.ua/

+ 10