Фоторепортаж: Арабська казка Анталії з домішкою модерну

Арабський світ завжди був для нас загадкою, яку хочеться розгадувати знову і знову. Інша мова, інша культура, інший менталітет, інші звичаї, традиції та клімат – все це хочеться звідати, побачити зсередини та відчути на собі. А Туреччина, у свою чергу, охоче відкриває перед туристами свої арабські таємниці і не припиняє вражати багатством своєї культури та пишнотою пейзажів.

Наша подорож почалася зі старого району Анталії. Хочу зауважити, що від виду, що відкривається з набережної, просто захоплює дух. З одного боку височіють гори з білими вершинами, які врізаються у води Середземного моря, а на тлі всього цього – арабські мечеті та вузенькі бруківки; у певний час (п'ять разів на день) лунає чоловічий голос, який закликає на молитву.

Порт в Анталії

У самому центрі старого міста височить 80-метрова мечеть, де постійно проходять молитви. Кожному, хто туди входить, необхідно пройти церемонію "абтес" - омивання, яке полягає в тому, що потрібно вимити руки, ноги, шию та голову у спеціальній ємності, що стоїть біля входу до мечеті. Взуття обов'язково потрібно знімати. Для представниць слабкої статі там відводиться спеціальне приміщення на другому плані або на балконах, але жінки переважно вважають за краще молитися вдома, кажуть, омиватися незручно.

Крамниця з кальянами при вході до музею

Далі ми забрели до релігійної школи, яка тепер служить музеєм історії. Тут усі експонати – ляльки у національних костюмах, що представляють різні періоди розвитку турецької культури. Особливо мальовничо у ляльок зображено обличчя. Чи це відображення важкого кочового життя турків, чи просто бачення скульптора – я так і не зрозуміла.

Тут же нас пригостили справжнім турецьким щербетом. Думаєте це солодощі? Помиляєтесь! Щербет – це найсмачніший напій. Готують його з води, гвоздики, каркади, імбиру, кориці та меду та подають холодним.

Спустившись вузькими вуличками до набережної, ми вийшли до невеликого анталійського причалу, де нам відразу ж запропонували покататися на одній з яхт. Причому вартість однієї години прогулянки просто кумедна – 4 EURO.

Прянощі та чай

"Бардак" - що з турецької означає склянку

Шопінг у Туреччині – це окрема тема. За цим заняттям можна провести цілий день, накупивши при цьому цілу купу незрозумілих, але дуже корисних речей. У магазинах та на базарах можна залишити цілий стан, про який анітрохи не шкодуєш, бо скуповуватись у турків – одне задоволення. Вони вас і зустрінуть, і посадять, і напоять чаєм. Головне тим часом не втрачати пильність і відчайдушно торгуватися. Ціну, не соромлячись, можна збивати відразу вдвічі, а то й утричі, а потім уважно перевіряти здачу. У туристичних містах у ході три грошові одиниці – долар, євро та ліри, чим багато турків вдало користуються.

Взагалі російських туристів у Туреччині досить багато, що пояснює багатомовність магазинних вивісок, часом із досить кумедними граматичними помилками.

У центрі міста всі будинки невеликі, білі, чисті, на дахах встановлені сонячні батареї – чудовий спосіб заощадити на електроенергії, оскільки сонце світить там 350 днів на рік. Ще в кожному будинку вбудований димар, щоб прямо в квартирі можна було приготувати барбекю, та й самі квартири там не на приклад нашим малометражкам, хоч у гольф грай. Та й вартість житлоплощі на порядок нижча.

Заїхали ми і до апельсинового забарвлення торговий центр Діпо. Все, що я для себе там відкрила, так це те, що кожна країна має свою унікальну культуру, але торгові центри скрізь однакові.

Скуштувавши всі принади Анталії, ми вирушили в Сіде. Це невелике містечко біля моря ще туристичне. Живуть там переважно німці, англійці та голландці, тому все там орієнтоване на західного споживача, включаючи і космічні ціни. Крім готелів там є ще дуже багато ресторанчиків біля моря, безліч магазинчиків, і руїни стародавнього міста Сіде.

"Ата Тюрк" - батько турків

Прямо в центрі встановлено пам'ятник вождеві турків, якого люблячи називають "ата тюрк" (батько турків). Корінні жителі його дуже шанують і вважають, що своїм добрим життям вони зобов'язані саме йому, оскільки він свого часу скасував їх величезні головні убори та заборонив багатоженство.

автор: Олена Підсосонна
turne.ua

+ 22