Історія одного дня кримської осені

Тим, хто ще не встиг відчути невагомість і, заплющивши очі, уявити, як ширяє над нескінченним килимом зелені, летить крізь туман, опиняється на вершині гори, підкорює серце коханої, діставши найхолоднішу та найкрасивішу гірську квітку, присвячується...

Бажання поїхати у відпустку, змінити обстановку приходить несподівано швидко. Особливо після спекотного літа, коли колеги та друзі об’їздили півземної кулі, перетнули екватор, відкрили Америку, Австралію, Мексику, Катманду і не раз досліджували таємницю єгипетських пірамід. А ти сидиш занурений у нескінченність комп’ютерного всесвіту і давно нікуди не ходив.

У мене в кишені лише 2 вихідних, трохи грошей і велике бажання зникнути на наступні 48 годин. Вихід є: сісти в п'ятницю на вечірній поїзд до Сімферополя, вимкнути телефон і мчати, не озираючись, на нову землю...

Всі в Крим!

Сьогодні Крим важко назвати незвіданою землею. Інтернет, туристичні компанії, вуличні листівки — все завалено нескінченними пропозиціями відпочинку на сонячному півострові. Його давно вивчили туристи-піонери, любителі тижневих походів в гори і любителі пляжної гальки. Але від цього кримська земля не стає менш загадковою і прекрасною.

Її продовжують завойовувати, відкривати та любити. А ті, хто ще не навчився це робити, віддають перевагу хлорованим басейнам, пляжним коктейлям і VIP-обслуговуванню. Вони досі обходять Крим увагою, думаючи, що нічого нового там більше не побачать. Але даремно, адже розмаїття та нескінченність кримської романтики не розгадаєш, навіть проживши там все життя та побувавши в найнеймовірніших місцях для бранців міста.

Подорож на гору Ай-Петрі

Алупка. Її кам’яні узбіччя, старі будинки, обшарпані стіни та забиті залишками фарби віконні рами додадуть невимовного захоплення любителям «одеської екзотики». І на цьому потік асоціацій не зупиняється, а накриває нестримну уяву сотнями цікавих історій і легенд, пов’язаних із виникненням і життям цього маленького південного містечка.

Прогулюючись звивистими серпантинами вузькими вуличками, вдихаючи чисте морське повітря, можна натрапити на напівзруйновану альтанку, що стоїть десь над урвищем світу. І ось думки вже відлітають у часи давньогрецьких богів і подвигів. Напевно, в цій альтанці, колись білій і величній, сиділи прекрасні богині, пили вино, їли фрукти і розмовляли про останні події в небесному світі.

Але настав час спуститися на землю та продовжити наш шлях. Біля дороги стоїть черговий таксист зі щирою усмішкою та шаленими розцінками. На його залізному коні ви можете підкорити вершину гори Ай-Петрі, про яку таксист розповість вам всю багатовікову правду, всього за 200 грн в одну сторону.

Не дивлячись на суворість цін і відчуттів, є позитивні аспекти недаремно витрачених грошей. Ви, комфортно вмостившись у «шикарних» синіх Жигулі тисяча дев?ятсот якогось року випуску, підніметеся по крутій лісовій дорозі, подивіться на водоспад Учан-си, відвідаєте сріблясту альтанку та сфотографуєтеся з гірським орлом. Ну і головне, на швидкості 60 км. через годину ви отримаєте невимовну насолоду від вигляду величних гір і безкраїх морських просторів, раз у раз вдивляючись в обличчя безодні.

І ось перемога: подолано останні кілометри. Трохи зігрівшись, можна сміливо поринути в романтику гірського Кавказу. Те, що ви там побачите та відчуєте, неможливо передати словами, фотографіями, білбордами та переказами друзів. Крім неймовірних пейзажів і запаморочливого повітря, протягом всієї прогулянки гірською вершиною вас буквально атакуватимуть місцеві жителі з пропозиціями поїсти, покурити кальян, випити вина і покататися на верблюдах або конях. Ви можете вибрати щось виходячи з власних уподобань і фінансового стану.

Головне, пробиваючись крізь наполегливі пропозиції набити шлунок їжею, а тіло нікотином, не полінуйтеся заглянути в самотнє кафе на околиці гори. Особливість цього закладу в тому, що він розташований біля величезної гірської скелі, яка додає пікантності не тільки гарячому супу. Дерев'яні столи на 1-8 осіб, теплі ковдри, м'які подушки, вино та приголомшливий краєвид залишать незабутні спогади (людям з поганою пам'яттю варто взяти із собою фотоапарат та відеокамеру).

Також серед різноманітних екскурсій варто обрати огляд гірських печер, прогулянку рекреаційним маршрутом «Зубці» та скуштувати східні делікатеси.

Віддихавшись, прогулявшись, на повний пуз і з повними кишенями сувенірів можна повертатися назад на жовтому «трамваї» підйомника, останній рейс якого відправляється рівно о п’ятій вечора. Він понесе вас над зеленою скатертиною дерев, що стелиться по схилах гір і впирається своїми краями в синю-блакитну гладь моря, зливаючись із небом, додому.

Воронцовський палац

Восени, коли туристів не так багато і прибутки вже не ллються у фонд розвитку пам’яток української архітектури, відвідування Воронцовського палацу закінчується о 17:00. Так що якщо ви не парите над прірвою і не намагаєтеся знайти багряну квітку до настання темряви, ви можете встигнути привітатися з графом Воронцовим.

Пробігши залами в гонці з власним відлунням, ви можете почути тонкий шепіт придворних кокеток, який досі витає в стінах цього палацу. А палацовий парк досі огортає поетичним духом старовини. Так вечір настане непомітно і несподівано.

Осіння Алупка не зможе порадувати вас різноманітністю нічних розваг, тому найкращим варіантом буде сходити до найближчого магазину, закупитися продуктами та провести решту вихідних у тісному колі друзів за келихом гарячого вина та інтимними розмовами до ранку.

Звичайно, наступного ранку вам не захочеться прокидатися, а тим більше їхати, адже перестати любити кримську осінь просто неможливо. У ній хочеться побути довше, вдихати глибше, міцніше закарбувати її в пам’яті, щоб назавжди зберегти собі цей рідкісний подарунок долі.

Штурман Жорж
Курси журналістики
turne.ua