Малайзію можна порівняти з дощем – вона така ж м'яка, тепла та доброзичлива. Малайзія – це незвичайне різноманіття культур та релігій, які вже довгі роки співіснують у гармонії.
Столиця, Куала Лумпур (КЛ), – це двомільйонне місто, де на кожного там доводиться машиною. І це цілком правдоподібно – адже люди пересуваються вулицями КЛ дуже обережно. Коли я сумлінно чекав, поки загориться зелене світло, жителі КЛ, здавалося, отримували моральне задоволення від того, що порушували всі правила дорожнього руху. На мій подив, водії теж не церемонилися з пішоходами, і, не звертаючи жодної на них уваги, продовжували мчати вперед з таким же ентузіазмом.
Куала Лумпур, що в перекладі означає "брудне місце", створює враження міста з економікою, що стрімко розвивається, і на це є вагомі причини. Великими темпами розвитку КЛ завдячує амбітним китайським іммігрантам. У 1857 році вони приїхали до річок Клан та Гомбак для того, щоб почати видобуток олова. Вплив китайської діаспори і в наш час залишається дуже сильним, адже вони становлять 27% основного населення Малайзії.
Однак справжнє економічне зростання КЛ насправді почалося після виявлення в морі нафти та газу. Сьогоднішній Куала Лумпур - це світова столиця, що світиться вогнями, з 88-поверховими хмарочосами.
З таким незвичайним зростанням і швидким накопиченням добробуту, виникло дуже гостре питання - що ж складає самобутність Малайзії? "Справжня Азія" – таке гасло Малайзії, проте щодо КЛ, то це гасло швидше перетворюється на питання, ніж на твердження.
Вулиці КЛ – це ціла мережа переплетень культур. У тіні хмарочосів вуличні торговці продають прохолодні напої в кокосах, а за кілька метрів від них знаходяться кафе Starbucks, де відвідувачі неквапливо попивають дієтичний lattе.
Лише за три десятиліття Малайзія перетворилася з фермерсько-рибальської країни на націю з розвиненою економікою. Чільну роль тут грає прибуток від продажу нафти.
Однак, для того, щоб відчути справжній смак Малайзії, потрібно вирватися з штовханини та метушні КЛ і вирушити до сільської місцевості. Я зупинив свій вибір на північному узбережжі Малайзії. З КЛ я за годину долетів до штату Теренгау, де вийшовши з дуже простого терміналу, я потрапив у зовсім інший світ: спокійний і неквапливий.
У той час як КЛ – це в основному походи по магазинах, нічне життя та яскраві вивіски, Теренган – це тихе місце, де кожен перехожий зустріне вас теплою посмішкою та вітанням. Куала Теренгану (столиця провінції) також підняла економіку завдяки продажу нафти, проте змогла зберегти рибну промисловість, яка все ще дає прибуток для місцевої економіки. Мешканці Теренгану – це переважно корінні жителі.
Я потрапив у Теренгану під час сезону мусонів (листопад чи лютий), але це анітрохи не зменшило мого захоплення цим чарівним куточком Малайзії. Замість потоків води, що спадають зі скель, це місто зустріло мене зливами, які проте допомогли згладити 90-відсоткову вологість, що огортає все навколо.
Я приїхав до Теренгану, щоб подивитися на вітрильні перегони, які називають Кубок Мусон. Однак мене більше вразив різнокольоровий гардероб місцевих жінок, які прийшли подивитися на регату.
Вони стояли на березі і дивилися на Південне Китайське море, а перед їхніми очима розгортався справжній поєдинок між найкращими моряками світу, які боролися за головний трофей кубка – кораблик, зроблений зі срібла та золота. Це була незабутня сцена, що об'єднала в собі море та людей, чиї предки тисячоліттями жили тут.
Кубок Мусон – це один із шляхів для уряду Малайзії залучити туристів у цю досить ізольовану частину країни. Однак їм не потрібно сильно хвилюватися за приплив туристів, адже острови цієї місцевості, дайвінг та підводне полювання приваблять тих, кого не цікавить туристична інфраструктура. Ця частина світла завжди буде тягнути своїм глибоким зв'язком та повагою до моря та землі – це очевидно.
На знаку при виїзді з Куала Теренган написано jumpa lagi - "до швидкої зустрічі". Сподіваюся, до швидкої.
За матеріалами Велика Епоха










