15.11.2023
Детальний гід про транспорт в Туреччині
Вірш про Лукомор'я у кожного "відскакує від зубів" з дитсадкового віку. Так ось, цей фантастичний край із невидимими звірами на невідомих доріжках існує насправді. Кам'яні Могили – маленька гірська країна, що розкинулася на південному сході України , на території Запорізької та, переважно, Донецької областей, за тридцять-сорок кілометрів від Азовського моря, у степах, які в давнину і були цілком "офіційно" тим самим Лукомор'ям. Цю назву легко сплутати з Кам'яною Могилою в однині поблизу Мелітополя, по дорозі до Криму. Але це пам'ятка археології, і відомий він, насамперед, доісторичними письменами на камені. А ось Кам'яні Могили прекрасні не однією вершиною, а цілою "колонією" гір у цілинному степу, позначеному як заповідник на 400 гектарах. Щоб уникнути плутанини їх зручніше називати іншим історичним найменуванням - Беш-Таш, що в перекладі з тюркської означає "п'ять каменів".
Вулкан побулькав і помер
Геологічна історія цих природних статуй разом з історією людей і міфічних істот, що знаходилися тут, - справжній котел пристрастей, у прямому і переносному сенсі. Звідки у безкрайньому степу могли взятися гранітні скелі заввишки до ста метрів? За однією з наукових версій, близько двох мільярдів років тому в бурхливому нутрі Землі зародився черговий вулкан. Він кипів і рвався на волю, але, щоб зламати товщу земної кори, у нього вже не вистачило сил – подібно до того, як ще побулькує, але не переливається через край рідина у вимкненому казані. (Це яскраве порівняння вигадала не я, а Віктор Сіренко, директор "Кам'яних Могил" – філії Українського степового природного заповідника). Не доходячи кілометр-два до земної поверхні, лава повільно остигала, утворюючи цілий підземний гранітний комплекс. Згодом внаслідок глибокого розлому земної кори скелі "вийшли" на поверхню, причому спочатку їхня висота була три-п'ять кілометрів. Тоді й почалася казка Кам'яних Могил: протягом вічності гори набули дивних обрисів – жаби, дракона з крилами, голови витязя, чоловіка й жінки, що притулилися спинами один до одного. З виникненням кожної їх обов'язково пов'язана романтична легенда.
Відчуйте себе шаманом Підбираєшся на круті скелі так легко, начебто сила земного тяжіння дає людині тут поблажку. Якесь воно особливе! І немає більшого задоволення, ніж, розпластавшись на нагрітій сонцем кам'яній брилі, відчувати шкірою тоненьке простирадло лишайника, вдихати чисте степове повітря і бездумно дивитися на хмари, що біжать над тобою. Цей момент – з тих, коли здається, що час зупинився, а простір набув комфортних тобі розмірів. І лише одне маленьке розчарування: першовідкривач – не ти. Адже схожі відчуття були знайомі диким відвідувачам Кам'яних Могил уже тисячі років тому. Правда, були вони сюди аж ніяк не з туристичною метою, а щоб шумно вклонитися своїм богам, а, може, заодно і подарувати їм подарунок у вигляді когось із одноплемінників… Історики недарма вважають, що Кам'яні Могили через свою природну незвичайність були центром культового. комплексу. Якщо поглянути на карту, видно, що по його колу стояло ціле "місто мертвих" з двох кілець курганів - поки їх не почали розкопувати археологи. Тут виявлено чимало цінних знахідок, що свідчать про те, що в курганах ховали багатіїв та владик свого часу – таких собі степових фараонів.
Битва на Калці була десь тут
"Я вважаю дуже логічною версію російського академіка Кудряшова про те, що саме тут стояв укріплений табір князя київського під час знаменитої битви на Калці, - просвітлює нас Віктор Сіренко. - У першоджерелах згадується про "лайку велику біля місця кам'янистого на річках Калках", то є на "брудних" річках.Брудними вони стали тому, що стікали з височини і, несучи у своїх водах багато мулу, перетворювалися на швидкі, каламутні потоки.Це могли бути наші річки - Кальміус, Берда. До сьогоднішнього дня збереглася і власне Калка - маленький приплив річки Кальчик.
Тоді русичі в союзі з половцями зазнали жорстокого поразки від передового загону монголо-татар, що нишпорив приазовськими степами. 2000-го року, до 777-річчя хрестоматійної битви, на садибі заповідника звели капличку на згадку про загиблих у тій битві і полеглих у Великій Вітчизняній війні. Капличку назвали на честь преподобного Іллі Муромця, який, за переказами, ніс ратну службу на південних кордонах Русі, а на старості років подався у ченці та брав участь у спорудженні Києво-Печерської Лаври. (Зберігши неабияку силу, він рив голими руками лаврські печери так жваво, що двоє ченців не встигали виносити за ним землю…). У капличці знаходиться ікона святого Іллі Муромця – сучасна, але в неї вмонтовано капсулу з частинкою мощей билинного богатиря.
Зізнатися, я все одно не можу повірити, що Ілля Муромець існував насправді, а не в підручниках літератури та усній творчості Арини Родіонівни.
Хто в степу господар
Серед безлічі заповідних трав та чагарників на Кам'яних Могилах зустрічаються два види, яких немає більше ніде у світі! Це деревій голий і волошка хибноблідолуската. А яким вітром занесло в скельні ніші траву під назвою альпійська вудсія? Її "родички" ростуть, як можна здогадатися, в Альпах, ближче – ніде. Пощадив вудсію глобальний льодовик – змітаючи на своєму шляху все живе, Кам'яні Могили він обповз стороною.
Рослини, птахи та звірі тут були завжди справжніми господарями. На щастя, залишаються ними й досі. Жайворонки, вівсянки, сірі куріпки, фазани, сови; кабани, козулі (вони часто забігають на територію заповідника в мисливський сезон), вовки, "червонокнижні" хори, ласки, горностаї; ящірки, змії… Для екскурсій виділено суворо певний час – п'ятниця, субота та неділя з 10 до 13 години. Працівники заповідника запросили нас неодмінно побувати тут навесні, в останню декаду квітня, коли степ покривається килимом гіацинтів і тюльпанів.
І ми вже у передчутті цієї поїздки.Ольга БОГЛЕВСЬКА
pk.kiev.ua
Дізнайтеся про тури першими!
Підпишіться на розсилку. Мандруйте з Турне.
