Придивляючись до північної Італії

На зелених байкових горах розсіяна рука розкидала яскраві будиночки. Летимо крізь зефірні хмари, лише іноді Альпи поблискують під ногами глазурованими вершинами. Літак зсередини здається пластмасовим, але приземлення пройшло вдало і пасажири аплодують капітанові. Italia, сад світу, центр моди та сиропу з льодом, з посмішкою відчиняє двері у свої володіння.

ФОТОГАЛЕРЕЯ ДО СТАТТІ

Міста та люди

Північ Італії вважається промисловою зоною. Поряд із великими містами – Міланом, Вероною, Болонею – територія заповнена незліченними містечками та селами. Мешканці лагідно називають їх «поезіями». В основному, будинки в селищах двоповерхові, пофарбовані в жовтий та оранжевий кольори, що робить провулки досить одноманітними.

У кожному містечку є своя чентро аторіко - це стара частина міста, залишки фортеці, з якої все починалося. Вузькі вулички та бруковані бруківки, незліченні магазинчики та ресторації заповнюють ці туристичні маршрути. Є поділ на квартали – марокканську, італійську, російську. Обивателі гуляють провулками, сидять у джелатеріях (кафе-морозиво), придивляються до вітрин. Складається враження, що вони взагалі не працюють.

За околицями краєвид досить похмурий – магістралі, фабрики, заводи та знову дороги. Повсякденне життя італійців побудовано відповідно до графіка. З дитинства їх виховали: у будні треба працювати, у вихідні відпочивати. Абсолютно усі супермаркети закриваються о 21:30. Після цієї години купити продукти та випивку в магазині неможливо. Запізнився – хто тобі винен? Купуй у барах утридорога. Щоправда, ресторани працюють максимум до півночі.

У більших містах можна знайти цілодобовий питний заклад. Дискотеки функціонують у п'ятницю та суботу, розважальні центри знаходяться між поезіями, щоб не заважати мешканцям. Відвідувачі дуже різноманітні. Від одягнених у маскарадні костюми дівчаток до повністю голих чоловіків на підборах. Відривається молодь на повну - у басейнах із піною під гримаючий хаус та нью-рейв.

У понеділок ми бачимо тихий округ, всі знову беруться до роботи. Трудівники стікаються у контори до 8 ранку. Типово, коли співробітник вранці приходить в офіс і перша година не доходить до свого комп'ютера - блукає з чашкою кави і розмовляє з присутніми. Головні теми обговорення – недільна вечеря та захист навколишнього середовища. У школі маленьким італійцям постійно повторюють, як важливо дбати про Землю. приклад.

У кожному будинку є мінімум чотири відра для сміття: для скла, паперу, відходів їжі і пластику. Гниючі покидьки викидаються в спеціальний біологічний пакет, що розкладається. Якщо такого немає - машина твої баки не забере. Ще й оштрафує.

Робочий день триває 9 годин із перервою. Слід зазначити, що стосунки серед колег є дуже неформальними. Та й гумор своєрідний. Типовий жарт:

Джованні: «Послухай, Лоренсо, тобі не здається, що в Аніти чудова попка?».

Аніта: "Хі-хі".

Лоренсо: «Як на мене, надто вона худа»

Джованні: Ні, прекрасна. Я б її помацав у куточку».

Аніта: "Хі-хі-хі".

Однак і чоловіки, і жінки дуже ввічливі. Шок у нашої людини настає, коли при вході з нею вітається службовець підземки та трудівниця у громадському туалеті.

Якщо людина п'яна у громадському місці - поліція (карабінери) з'являється моментально. Служителі порядку суворі, зупинити на вулиці може і міська охорона. Так називаються мешканці, які у дні свят перетворюються на «діжурників», одягають яскраво-жовті жилети та охороняють спокій громадян. Безоплатно, просто заради принципу. Місцева міліція відпустить тебе, спіймавши на хуліганстві (розбита об асфальт пляшка, куріння марихуани), але заточить за ґрати, якщо береш участь у бійці або грубиш законникам.

Карабінери сприймаються як захисники, які не заважають жити доброчесним громадянам. Тому на проспектах чисто та спокійно.

Транспорт

В Італії шосе ремонтують постійно. Мабуть тому дороги в ідеальному стані. Населення їздить на маленьких машинах, усі економлять на бензині та техобслуговуванні. Автомобілів удвічі більше, ніж людей, пробки усюди. Щоб хоч якось знизити навантаження на вулиці, за кожен кілометр організовано круговий рух.

І вдень, і вночі бордюри патрулюють представниці найдавнішої професії. Здебільшого це уродженки Африки, Румунії та Угорщини. Попит на їхні послуги великий, хоча поліція штрафує, навіть якщо ти зупинишся запитати дорогу у дівчини.

За рівний асфальт місцевим доводиться розплачуватись високими податками та платними автострадами. Система працює ідеально: на в'їзді отримуєш картку, на виїзді – оплачуєш кілометри, які намотав.

Їжа

Для італійця обід та вечеря – це ритуал. Вранці зазвичай п'ють лише каву. Після сніданку, близько 10-ї ранку, починають відкриватися ресторани. До полудня, а також з 3-ї години дня до 7 поїсти в громадському харчуванні неможливо, кухарі не готують у цей час. Обідня перерва може тривати до двох годин. Городяни збираються великими компаніями та заповнюють найближчі харчівні. Багато розмовляють та багато їдять. Тараторять усі одночасно, абсолютно не слухаючи один одного, головне – прокричати щось своє.

Першою стравою завжди є паста, по-нашому – макарони із соусом. Аборигени вважають це початком страви, тому потім йде м'ясо та салат. Абсолютно всі їдять у необмежених кількостях піцу. І десерт - повітряні тістечка тірамісу або щербет. Якщо робота не відпускає – можна перекусити «паніно» – бутербродами з різними начинками. Приготувати паніно легко. Береться батон, розрізається навпіл, усередину кладеться тоненький шматочок ковбаси і такий самий шматочок сиру. Перекус готовий.

Морепродукти на кухні використовуються дуже часто, з восьминогів та кальмарів роблять заправки для пасти. Риба вважається найдорожчим задоволенням.

За всієї калорійності страв, люди в Італії не товстіють. Пов'язано це з їхньою манією здорового способу життя. Бізнесменами на велосипедах загачені вулиці, а після роботи усі бігають. Легка атлетика дуже популярна, нею займаються і старі, і молоді. Особливо багато бігунів у парках та прибережних зонах. Вони кружляють навколо і не перестають говорити компліменти дівчатам, що проходять повз…

Ось шматочок життя італійців з півночі, до якого вдалося придивитися ближче. Хоча важко вважати «північними» спекотні міланські ночі та усміхнених засмаглих чоловіків. Нічого не роблячи, вчишся робити погано, - так вони кажуть. І працюють, і розважаються, і мешкають. Їх оточують білі пагорби та прозора вода гірських озер, люди радіють кожному дню і заражають своїм оптимізмом. Іноземцям не зрозуміти пишного життєлюбства та пристрасті, та й не варто намагатися. Достатньо насолоджуватися Італією.

Галина Фесяк