Давно хотів поїхати до Італії, але якось не виходило. І ось минулого року все склалося. Травневі свята, запрошення друзів, бажання змінити обстановку – і ось, вітай Турін. Оскільки травневі свята теж на носі, думаю, моя розповідь може допомогти комусь спланувати свій відпочинок.
Похід за італійською візою виявився напрочуд безпроблемним. Заздалегідь вибрав день і час на сайті консульства, прийшов у призначений день із усім пакетом документом. І ось за тиждень віза готова. Єдина незручність – довелося перекладати всі документи англійською мовою.
Так як це травневі свята, квитки на літак також треба було брати заздалегідь. Я замовляв авіаквитки, на мою думку, ще в лютому. Переліт до МіланаавіакомпанієюAlitaliaпоказав, що у цієї компанії реально фінансові проблеми – такого ланчу я ще не бачив: один сендвіч із підозрілого вигляду та кольору начинкою. Але, головне довезли в цілості та безпеці, і на цьому спасибі!
В аеропорту ми ледве встигли на автобус до Турина (інакше довелося б чекати ще дві години), і все тому, що офіцер на паспортному контролі встав і кудись пішов. Називається, привіт, Італія!Пощастило, що у черзі до сусіднього віконця виявився знайомий, який виручив.
Дві години у комфортному автобусі, та ми у Турині. Так як ми приїхали лише на кілька днів, хотілося їх використовувати максимально продуктивно: і місто подивитися, і відпочити, і зробити шопінг.
Турін – місто відносно невелике, і багато часу на його огляд не знадобиться. Я не любитель музеїв, волію просто блукати вулицями міста, сидіти в кафешках, спостерігати за людьми. До зимової Олімпіади 2006 року у Турині збудували сучасне метро, в якому ходять повністю автоматизовані поїзди без машиністів. Загалом Олімпіада в Турині показала нове обличчя міста. Якщо раніше він вважався промисловим містом, центром автомобільної промисловості (штаб-квартира автомобільного гіганта FIAT), то тепер його впізнали як культурний та історичний центр. І, як наслідок, потік туристів у Турін збільшився багаторазово.
Турин не такий переповнений туристами, як Рим, не такий пишний, як Мілан. У ньому є що подивитися: і руїни часів Римської імперії, і храм, де зберігається знаменита Туринська плащаниця (ви її швидше не побачите, бо вона виноситься раз на 10, а то й 20 років), і чудовий краєвид на Альпи, і галасливі площі з безліччю кафешок, і чудовий вид на місто з пагорба Монте де Капуччіні, і найвищий свого часу будинок у Європі Моле Антонелліана (щоправда, це було ще на початку минулого століття), де зараз знаходиться національний музей кінематографії Італії. Турин раніше був столицею Північної Італії, і у центрі міста знаходиться Палаццо Мадама – колишній королівський палац. До речі, Палаццо Мадама – справжній трансформер: з одного боку, фортеця, з іншого – палац. Крім того, в Турині знаходиться другий у світі за величиною та значимістю Єгипетський музей (після Каїрського). І безліч чудових магазинів!
Орієнтуватись у місті досить просто, особливо якщо у вас є карта. Головний орієнтир – річка По. Але кілька разів ми губилися. Тут на допомогу приходив телефон і дзвінок або СМС другу. Тому не забувайте його вдома – стане в нагоді не тільки як будильник вранці .
До речі, у мене з телефоном пов'язана невелика пригода. Я зовсім недавно купив на той момент новий мобільник LG. Мабуть, я ще не звик до нового телефону, бо зарядку до нього забув вдома в Києві. Що найсмішніше, виявив я це вже вдома – тому що за 4 дні поїздки він навіть не пікнув, що його треба заряджати. Звичайно, телефон не використовувався надто активно – але дрібниця, а приємно.
Маленька порада. Якщо ви зголодніли вдень, у багатьох кафе є стіл із закусками різних видів, які можна брати абсолютно безкоштовно. Замовте один напій – і об'їдайтеся на втіху.
Загалом Турін залишив дуже приємне враження. Це місто, в якому приємно жити. Чистий, затишний, досить сучасний, але водночас із великим історичним центром, не величезний мегаполіс, але місто з мільйонним населенням. Я певен, що я ще повернуся сюди. Просто, щоб відпочити від суєти, роботи, щоб змінити обстановку.
Євген Качалін
Курси журналістики
www.u-centr.com.ua