Цетіньє: памʼятки

ПАМ'ЯТКИ

Головна монастирська церква присвячена Різдву Пресвятої Богородиці. Тут знаходяться головні святині монастиря: мощі святого Петра Цетинського, нетлінний правий пензель святого Іоанна Предтечі, а також частина Животворчого Хреста Господнього. Іконостас у церкві вирізьблений з дерева. За одними джерелами, ікони були написані Миколою Аспіоті з острова Корфу, а з інших - братами Джиновські з Македонії. Помилка часто пишуть, що церква присвячена святому Петру Цетиньському, тому що на місці престольного образу знаходиться його ікона. У церкві поховані чорногорський князь Данило I Петрович Негуш та його брат, воєвода Мірко, за свої визначні перемоги над турками прозваний "мечем Чорногорії". У Цетіньському монастирі добре збереглася келія святого Петра Цетинського, де зберігається частка мощей святого Феодора Стратилата.

Найстарішою будівлею в Цетіньї вважається церква Влашка (від влади-пастухи), побудована в 1450 р. Розквіт міста припав на другу половину XIX століття, коли нарешті сталося міжнародне визнання незалежності Чорногорії. Саме тоді під керівництвом князя Миколи Петровича тут з'являються іноземні посольства, палаци, готелі, лікарня, школи, театр і навіть інститут шляхетних дівчат. Зараз Цетіньє відоме як місто-музей. Національний музей Чорногорії поєднує у собі міський, етнографічний, історичний музеї, картинну галерею та меморіал Петру Петровичу Негушу. Крім того, тут розташований музей Цетинського монастиря і музей електричної промисловості. Цікавим для вивчення історії країни може бути критий павільйон із рельєфною картою Чорногорії (1917 р.).

На найвищій точці гірського масиву Ловчен, на горі Озерний верх розташований мавзолей, який звели на місці усипальниці-церкви святого Петра Цетинського (Петра Петровича Негуша). Саме поховання знаходиться нижче зали, тут стоїть скульптура Петра Петровича Негуша з орлом на плечі. Легенда свідчить, що Негуш велів поховати себе саме на вершині цієї гори, щоб милуватися звідти всією Чорногорією. Звідти дійсно відкривається захоплюючий вид на гори та Которську затоку. Піддані пропонували поховати Петра Петровича Негуша на найвищій горі Чорногорії, але той відмовився, пояснивши це тим, що раптом надалі знайдеться владика, який зробить для Чорногорії більше за нього, тоді хай його і ховають на найвищій горі.