Євпаторія: памʼятки

ПАМ'ЯТКИ

Це місто терпимо до різних релігійних конфесій, тут завжди мирно вживалися люди багатьох національностей та віросповідань. За щільністю розташування культових споруд Євпаторія поступається хіба Єрусалиму!

Турецька лазня. У старому місті (вул. Червоноармійська, 20) знаходилися турецькі лазні XVI ст. Лазні працювали до 1987 року (близько 500 років), але зараз перебувають у аварійному стані (збереглися лише стіни). В даний час доступ туристам до лазні закрито.
Кярізи. Найцікавіша археологічна пам'ятка Євпаторії - кяризи, стародавній водопровід, побудований імовірно в XV-XIV ст. вірменами, які мали досвід подібного будівництва, оскільки були сполучною ланкою Гезлева та Східних країн, таких як Іран, Афганістан, Сирія тощо. У деяких джерелах карязи називаються резервним водопроводом, який використовувався у разі знищення ворогом основного, що йде з-за міста. Однак це переконання більш ніж неправильне. Гезльов знаходився в безводному степу, єдиним прісним джерелом води могли служити тільки колодязі, а який сенс розташовувати колодязі за містом, піднімати з них воду і доставляти водопроводом до міста. Кярізи мають кілька гілок, що йдуть далеко за місто, але простежити їхнє зразкове розташування можна і зараз, маючи схему Гезлєва. Коридори проходили під дворами будинків, і в кожному дворі була криниця, через яку воду з кяриз піднімали на поверхню. Кярізи – це самоточний водопровід; опади, ґрунтові води, проходячи через різні шари ґрунту та фільтруючись через них природним чином, потрапляли у вузький коридор 1-1.5 метра завширшки та 2-2.5 метра у висоту, де стікали у глиняну трубу, що знаходиться під кам'яною плитою підлоги та самострумом стекла невеликим виїмкам у підлозі, над якими знаходилися колодязі і далі основні підземні резервуари води, найбільший з яких розташовувався в районі старих турецьких лазень. Не слід плутати з російсько-турецькими лазнями у пров. Червоноармійській. Нині цих лазень не існує, на їхньому місці стоїть приватне домоволодіння, проте частина сараю в цьому домоволодінні, це частина будівлі лазні, з круглим дахом та давньою кам'яною кладкою. Кяризи недоступні для відвідування. Входи в них є в деяких приватних домоволодіннях, вони засмічені та залиті нечистотами, що зливаються в них місцевими жителями. Хоча кяризи в 1990 році і були взяті під охорону, як пам'ятник давнини, насправді вони перебувають у дуже плачевному стані. Міськрада, на жаль, не має бажання реставрувати чи досліджувати хоча б малу частину цих воістину вартих уваги інженерних систем давнини. Кярізи були досліджені Л. А. Мойсеєвим у 1918-1919 р., а також у 1970-х. м. групою краєзнавців Е. Ричко та В. Марченка. Їхню пропозицію відновити, реставрувати та очистити водогін, відкривши його як пам'ятник архітектури було відхилено Міськрадою. На даний момент дослідження кяриз ведеться невеликою групою ентузіастів – мешканців міста.
Свято-Миколаївський собор. Побудований на місці старої будівлі церкви Святого Миколая Мирлікійського наприкінці XIX століття з ініціативи благочинного протоієрея Я. Чепуріна. Місце вівтаря розібраного храму відзначено пам'ятним знаком, що знаходиться за вівтарем собору. Собор був освячений у 1899 році. Архітектор – А. О. Бернардацці. Над оформленням інтер'єрів та іконостасу працювали художники В. В. Соколовський, С. І. Строєв та флорентійський майстер Ваннуки
Грецький храм Святого Іллі
Російська церква Святого Миколая.
Пам'ятка російської храмової архітектури, храм св. Миколи знаходиться на вул. Тучина – вул. Революція. Побудований у 20-х роках. ХІХ століття. Після революції 1917 року храм було закрито, а будівля використовувалась у господарських цілях.
Будівля зведена з гладко обтесаних блоків білого вапняку. Колись це була купольна базиліка, три її нефи перекриті склепіннями, вівтарна частина завершена напівкруглою апсидою. В даний час восьмигранний барабан і купол, що покоїлися на 4-х колонах, втрачені. Фасади будівлі збереглися краще, примітно поєднання віконних отворів різних форм, розташованих у два рівні. Над нижнім рядом прямокутних вікон, оформлених лиштвою зі стрілчастою брівкою, розташований ряд круглих отворів. На східній стіні зберігся хачкар - рельєфне зображення хреста, що процвіло, неодмінний атрибут вірменської культової архітектури.

Мечеть Хан-Джамі