Форос: памʼятки

ПАМ'ЯТКИ

Найцікавіші об'єкти туризму: Ластівчине гніздо, 1911-12 рр.; Вірменська церква, 909-17 рр.; Палац, 1831-36 р.р. (тепер санаторій матері та дитини “Ясна поляна”; Дача “Кічкіне”,1908-11 рр.; Полукорівський пагорб, місце поховання видатних діячів історії та культури; Комплекс будівель палацу, розташований у Лівадії на схилі гори Могабі; “Поляна казок”, музей просто неба, де зібрано понад 200 дерев'яних скульптур на казкові сюжети.

У найближчих околицях міста, на узліссі заповідного лісу, де під скелею-замком біжить річка, народжена водоспадом Учан-Су, розташувалося диво-містечко.

Золотяться на сонці сторожові вежі; вхід у місто охороняють знайомі нам з дитинства «тридцять витязів прекрасних» із поеми Олександра Сергійовича Пушкіна «Руслан та Людмила». Фігури витязів, що утворюють частокіл, вежі, різьблені ворота - весь цей казковий вхід зроблений руками ялтинських художників Володимира Нороха та Сергія Федорова.

С. Федоров — автор і казкового ансамблю, що експонується на Поляні: терем-теремок, Ведмідь, Дідусь гриб-боровик з онуками-боровичатами. Теремок побудований у традиції російського дерев'яного зодчества способом зробленого з колод накату, прикрашений вигадливим різьбленням, ажурним димарем, ковзанами-оберегами на даху. А скульптуру Ведмідь художник виконав у манері старовинної дерев'яної іграшки.

Музей знайомить відвідувачів не лише з роботами професійних художників, а й із самобутньою творчістю народних умільців — флористів Михайла Чилікова, Тамари Мар'їної, Михайла Храмцова, різьбяра по дереву Зіновія Розеншейна. Флорист, зберігаючи у дереві образ, намічений самої природою, майстерною рукою доводить його до художнього завершення. І якою несподіваною стороною обертаються раптом корінь, пень чи гілка! Це і лісовики, і небачені звірятка, і гноми, і витязі, і царівни.

Не залишають байдужими гостей Поляни і хитромудрі, приправлені добрим гумором флористичні роботи О. Деграве «Садко», «Дерево Баби Яги», і заворожує «Змія — хранителька скарбів» народного умільця Г. Чупракова. Скульптурну композицію створено за мотивами оповідання Редьярда Кіплінга «Мауглі». У хранительки скарбів своє обличчя, свій характер. Вона велична, мудра і ось несподіванка! - Добра. Казкова змія виконана мозаїчним набором по деревній основі (дуб) із п'яти тисяч дерев'яних модулів-лусочок. Загалом у роботі використано понад два десятки декоративних порід кримських дерев.

Вірменська церква – пам'ятка архітектури. Знаходиться на вул. Заміський,3. Церква споруджена у 1903–1907 роках. одним із найбільших зодчих Закавказзя Габріелем Тер-Мікеловим. В основу проекту лягли ескізи талановитого вірменського художника Вардгеса Суреньянца. Йому належить розпис церкви. То була остання робота художника; прах його спочиває перед будівлею церкви. Форми храму, створеного у старовинному вірменському стилі, нагадують церкву св. Ріпсіме в Ечміадзіні, яка є шедевром національної архітектури Вірменії. До церкви ведуть чудові сходи. У 1986 р. було завершено реставрацію храму. Цікаво відзначити, що біля будівлі церкви проводилися зйомки фільму «Свято святого Йоргена».

Вузькою смугою вздовж узбережжя Чорного моря, від Аю-Дага до Форосу, простяглася територія Ялтинського Державного гірничо-лісового заповідника. Тут спостерігаються оригінальні форми рельєфу; своєрідність рослинному покриву надають куточки реліктових вічнозелених листяних і хвойних дерев і чагарників, мешкають найцікавіші представники тваринного світу. Соснові урочища, вікові грабові ліси, водоспад Учан-Су створили Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику славу одного з найкрасивіших місць південного Криму.

Прогулянка Боткінською та Штангеївською стежками приносить задоволення та естетичну насолоду.

Зубчаста вершина Ай-Петрі стала своєрідним символом Великої Ялти і, звичайно, привертає увагу всіх відпочиваючих. Заради миті, коли вогненна куля сонця ніби виринає з темно-синьої морської безодні, варто піднятися на Ай-Петрі (1.234 м над рівнем моря).
Ай-Петрі – своєрідна пам'ятка природи. Найглибша карстова порожнина – шахта Каскадна (246 м). Інтерес становлять і карстові печери "Геофізична", "Трьохочка" і "Ялтинська", з якими можна ознайомитися. Піднятися на вершину Ай-Петрі можна шосе Ялта-Бахчисарай (22 км), яке було побудовано російськими саперами під керівництвом інженер-полковника Шишка з 1866 по 1896 рр. До зубців Ай-Петрі веде і підвісна канатна дорога, яка вступила в дію у 1987 році. Її довжина – 3 км, час підйому – 20 хвилин.

Дном каньйону то, плавно звиваючись, то, рішуче кинувшись униз, захоплюючи за собою розмиті гірські породи, і утворюючи виїмки, прозвані туристами «ваннами молодості», тече гірська річка Аузун-Узень — головний скульптор Великого каньйону. З 1974 року є державним заказником республіканського значення. Про глибоку геологічну історію Кримського півострова і гірських пород, що складають наші Кримські гори, про руйнівну діяльність гірських річок, що швидко несуть, про рослинний і тваринний світ гірського Криму ви дізнаєтеся на екскурсії «Великий каньйон Криму».

Водоспад Учан-Су – найбільший за висотою (98,5 м) в Україні та найбільш видовищний. Особливо гарний він у період танення снігу. Стрічку водоспаду видно здалеку на тлі темно-сірих урвищ. Оглушливий рев води, що скидається, розноситься далеко навколо, а струмінь ховається під матовою вуаллю з водяного пилу. Греки називали його Кремасто-Неро (висяча вода), тюрки привласнили йому своє ім'я - Учан-Су (вода, що летить).

Учан-Су знаходиться за 4 км від Ялти. Нижче утворюється ще три дрібніші водоспади. На одному з каскадів водоспаду - скелі Орлиний заліт - влаштований видовий майданчик, звідки добре видно навколишні гори та долина річки. Учан-Су. З цього майданчика розпочинаються Таракташська та Штангеївська прогулянкові стежки. Біля річки, нижче водоспаду, розташована окрема скеля Ісар-Тепе, на вершині якої збереглися руїни греко-візантійського замку X ст.

Шум падаючої води, прекрасні соснові ліси, гірське повітря, напоєне ароматом смоли — створили цьому куточку природи заслужену славу, зробили його одним із привабливих місць Південнобережжя.

«Ластівчине гніздо» — височить над морем прямовисна Аврорина скеля Ай-Тодорського мису. Дивовижний пам'ятник архітектури, історії. Свідчення людської сміливості — «Ластівчине гніздо» — середньовічний лицарський замок. «Ластівчине гніздо» у його нинішньому вигляді побудовано 1912р. за проектом архітектора А.В.Шервуда, сина відомого архітектора В.О.Шервуда.