Острів Лошинь є одним із західних островів Кварнерського архіпелагу, з островом Црес його з'єднує підйомний міст через штучний канал (ширина — 11 м). Фактичне продовження острова Црес. Буйна рослинність і м'який клімат, а також зусилля людей зробили з нього гарний куточок. Ще римляни мали свої палаци та вілли. Міста Малі-Лошин і Велі-Лошин — кліматичні курорти.
Острів Лошин був заселений ще в період неоліту, про що свідчать археологічні знахідки біля підніжжя пагорба Осорщіца (Osorscica, 599 м). У кількох місцях на острові було виявлено руїни римських вілл. У період раннього середньовіччя острів був безлюдним, формально будуючи власністю знатних громадян Осора з сусіднього острова Црес. Згадка про перших поселенців на острові відноситься до 1280 р., до 1384 р. — перша згадка назви Лошинь, а до 1398 р. — перша згадка про містах Малі-Лошин і Велі-Лошин. У 1389 р. місцеві поселення отримали право самоврядування за договором з Осором, незабаром ставши центрами торгівлі та кораблебудування. З падінням Венеції острів перейшов Австрії, і з 1918 по 1943 р. — Італії. Нарешті, 1945 р. він відійшов колишній Югославії.
Тут все нагадує про багате морське минуле: рослини з багатьох країн, багаті будинки островитян, внутрішнє оздоблення яких нагадує про багато подорожей. Сюди в пошуках здоров'я приїжджали багато коронованих осіб, наприклад, австрійський імператор Франц Йосип, принц Рудольф, а австрійський спадкоємець престол Франц Фердинанд відпочивав тут цілих шість тижнів.
У 4 км від Велі Лошин знаходиться Малі Лошин. Найстаріше і найвражаюче місце для туриста на острові Лошинь — це Чикат, в тіні вікових сосен якого розташувалися сучасні готелі та вілли, збудовані в класичному стилі на зразок вілл Монте-Карло для останніх представників європейської палацової еліти.