Тури в Порту

Порту — друге за величиною місто Португалії, що дало назву портвейну і всій країні.
Порту є найважливішим економічним центром півночі країни. Це другий за величиною порт Португалії, батьківщина Генріха Мореплавця.
Місто волелюбне, навіть король не мав у Порту своєї резиденції і змушений був проживати на правах гостя у палаці єпископа, а аристократи не повинні були перебувати в місті понад три дні.
Це місто торгової еліти та оплот ліберальних сил країни. Диктаторський режим Салазара від початку не користувався тут ніякої популярністю.

Якщо продовжити тему романтики, то хочеться відзначити, що відомий актор Джон Малкович вважає Порту найромантичнішим містом Європи. Не знаю, не знаю, все ж таки це не Венеція і не Париж. Але частка істини у його словах, на мою думку, безумовно, є. Коли туман, піднімаючись над річкою та океаном, огортає вулиці своїм таємничим плащем, це сіре гранітне місто вас просто зачаровує.

А в яскравий сонячний день Порту здається таким же веселим і сповненим життєлюбства, як безшабашний моряк, що вийшов на берег. Містика...
Старе місто в Порту менше, ніж у Лісабоні, але лабіринт його вулиць та провулків не менш химерний і заплутаний. Добре оглянути місто можна тільки пішки. Тут кожен камінь може розповісти вам свою власну історію, а різка зміна вражень може приголомшити навіть досвідченого мандрівника.

Гордістю архітектурної спадщини Порту є середньовічні будинки, і будівлі в стилі бароко або модерну. На найвищій точці гранітної скелі Старого міста розташований кафедральний собор Се, що більше нагадує стару фортецю. Одразу за собором знаходиться Палац єпископа.

Храмом же торгової еліти є помпезна будівля біржі, що монументально височіє над містом. Далі можна пройтися чарівною вулицею Руа-даш-Флоріш (вулиця золотих і срібних справ майстрів) до найкрасивішої площі Португалії — площі Свободи — з мальовничими будинками XIX-XX століття. Від площі проспектом Союзників можна піднятися до будівлі міської Ратуші. Далі можна пройтися фешенебельною Санта-Катариною — пішохідною вулицею з найкращими магазинами.

Хочеться відзначити, що вулиці тут, як правило, навіть ширші, ніж у Лісабоні. Іноді може виникнути враження, що ви перебуваєте у «звичайному» західноєвропейському місті. Але ось ми потрапляємо в прибережний квартал Рібейра (колишня гавань), з його мальовничими фасадами будинків і білизною, що розвівається на вітрі, і розуміємо, що це все-таки не Європа. Це вона, справжня Португалія, з усіма її протиріччями. Якщо придивитися, то усвідомлюєш, що тут панують бідність та запустіння. Але набережна настільки чарівна, що хочеться фотографувати кожен куточок.

А може, й мав рацію Малкович?.. Після екскурсії старий прогулянковий кораблик під звуки романсу «фаду» забирає нас у невелике плавання річкою Доурою. Чотири мости з’єднують Порту з його містом-супутником Віла-Нова-ді-Гайя, де вже понад 300 років знаходяться знамениті сховища портвейну. Звичайно ж, не обходиться без відвідування винних льохів, дегустації та покупок. Біля сховищ на набережній сонно хитаються на хвилях старі баржі, на яких колись переправлялися через Доуру бочки з портвейном. Це такий самий символ міста, як гондоли у Венеції. Іншим символом міста стала вежа Клерігуш — найвища вежа Португалії. Ті, хто не полінувався піднятися по її крутих кручених сходах (75 м), будуть винагороджені чудовою панорамою на місто і річку Доуру.