Монро: Париж, де я!

Париж заволодів серцем нашої героїні з самого дитинства і не залишав його до того моменту, коли відкрився перед Монро у всій красі. Артистка розповіла журналу, яким місто мрії постало перед нею вперше.

Поїхати до Парижа було Вашою мрією?

Ні. Мені змалку говорили фразу «Побачити Париж і померти!». Цим містом усі без винятку захоплювалися, і я, як людина вразлива, нафантазувала, що після поїздки до Франції життя зміниться на 90, на 180 градусів!

Щось змінилось?

Ні, хоч я жила у французькій сім'ї, у центрі міста, до Собору Паризької Богоматері 15 хвилин, з усіма благами цивілізації, знала Париж для туристів та для парижан (також, як кажуть, що є 2 Києва – для туристів та для киян). Перші 3 дні, мене мучило питання: «Що в ньому такого??!!»

Навіть із усіма пам'ятками?

Так, з усіма магазинами, ресторанами, кафе, барами, казино, музеями мені важко було зрозуміти, що особливого в цьому місті. Все ж таки через 3 дні, я зрозуміла, що Парижу немає аналогів ніде, він єдиний у своєму роді, ексклюзивний.

Ексклюзивний чим?

Тим, що це Париж! Не можу пояснити, там треба побувати, щоби зрозуміти.

Що Вас здивувало у Парижі?

Вразило те, що там не розмовляють англійською, хіба що обслуговуючий персонал у громадських місцях. Якщо запитаєш щось у перехожого, у кращому разі посміхнуться. Я в Парижі закохалася у негрів! Відкрила для себе метро – воно стало моїм порятунком.

Чому порятунком?

Мені не доводилося ходити пішки. Кожні 700 м-1 км станція, на кожній із них по 6-7 виходів, переходиш на іншу гілку – та сама станція. Ніхто нікуди не поспішає, не метушиться, на тебе не дивляться.

Розібратися було тяжко?

Як 2х2 = 4! Окрім метро, є лінія АРР, як наша електричка. Париж – це велике коло, яке називається «перефірик» (як Окружна дорога в Києві), на цьому електропоїзді можна дістатися будь-якого кінця міста, тому що лінії перетинають весь Париж.

Підземка у Франції схожа на Київську?

Ні, їхнє метро вузьке, на 5 місць: 4 місця та прохід, кожен поїзд складається з 6 вагончиків. У будній день їздять з інтервалом за хвилину. Коли мене запитують, що найбільше сподобалося в Парижі, я говорю метро і д'Орсе (музей імпресіонізму)

А як же Ейфелева вежа?

О! Це дуже естетичне видовище, особливо вночі. Усередині не була – величезні черги. Я скуштувала французьку кухню, не вживаючи ресторанів головної пам'ятки Парижа.

Яка страва сподобалася найбільше?

Тартар. Це перекручене сире м'ясо, збите з яйцем, каперсами (щось між корнішонами та оливками) та спеціями. Подається із салатом та картоплею фрі. Дуже смачно! Багато устриць їла. Там вони дешевші, ніж у нас: у Києві одна коштує 60 грн, а в Парижі дюжину можна купити за €9 (90 грн).

Чи порадите Ви тим, хто не був у Парижі, відвідати це місто?

Париж – унікальне місто, по-своєму особливе. Поїхати туди варто хоча б раз у житті, але я не бачу себе на батьківщині Ейфелевої вежі. Париж там, де ви!

За покупками в обитель моди!

У Парижі потрапила в бутік, де продається все: від каблучок на пальці ніг до діадем та брелків. Там я притупилась! Влетіла туди і російською мовою почала кричати: "Відкрийте мені вітрину!!!", на що продавці відповіли: "Мадам, ми не можемо - все порушиться (стенди з товаром дуже маленькі)". Там було два величезні обручки, але мені їх так і не дістали. А так хотілося!

Авіаквитки Київ — Нью-Йорк

Ганна Троцька
Курси журналістики
www.u-centr.com.ua