Олег Пінчук: "Вважаю за краще відпочивати, побачивши світ!"

Знаменитий український скульптор Олег Пінчук відомий як майстер бронзового "бестіарію", в якому риби можуть мати людське обличчя, а носороги – плавці. Дивно, чи не так? Втім, Олег вважає, що у цих образах він відображає нас, людей – різноликих, емоційних. Тому подорожі для нього насамперед – це пошук нових образів. Дозволити полежати собі на пляжі він може хіба що раз на рік. А так - сідає за кермо авто і - вперед назустріч новому та незвіданому.

ОЛЕГ, ЩО ДЛЯ ВАС ОЗНАЧАЄ ВІДПОЧИНОК?

Відпочинок для мене – це зміна занять, тому… я відпочиваю дуже мало в класичному розумінні цього слова! У мене немає вихідних, ні відпустки. Відпочинок – це можливість відключити мобільний телефон, полежати на сонечку, скуштувати екзотичну їжу та насолодитися тишею. Але мене зазвичай надовго не вистачає. Через три дні я вже вмикаю мобільний телефон і починаю робити ескізи. Тобто я людина, яка не звикла до пасивного відпочинку. Хоча цієї зими я літав до Єгипту з сім'єю позасмагати та поплавати, але це більше заради дітей.

ЩО БІЛЬШЕ Сподобалося в ЄГИПТІ?

Ми відпочивали у Хургаді і коли їхали, то пішли з дітьми на спеціальний корабель, де є скляне дно та побачили безліч мешканців підводного світу! Це всіх дуже вразило. Хотілося вдягнути акваланг і спуститися вниз. А взагалі для мене важливо не просто відпочивати, а відпочивати побачивши світ. Якщо я прилітаю до Франції та Швейцарії , то намагаюся об'їхати всі невеликі містечка. Якось подорожував Європою на автомобілі – приїжджаєш до Будапешту, Мюнхена, Парижа та інших-інших міст – отримуєш величезне задоволення, бо ти бачиш, як живуть інші люди, ти бачиш архітектуру. Ти можеш скуштувати національну кухню у кожній країні і потім порівняти. Коли їдеш сам, можеш зупинитися та розглянути все, що тобі подобається.

ЛЮБИТЕ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ВИДИ СПОРТУ – СПЛАВ, ПОХІД У ГОРИ?

Я не дуже люблю екстрим, напевно, через інстинкт самозбереження. Мені здається, що часом люди обирають екстрим, щоб показати свою силу через спорт. Це їхнє право. Я реалізую себе через мистецтво, але з повагою ставлюся до «екстремалів».

ЯКУ КРАЇНУ ВИ ЛЮБИТЕ БІЛЬШЕ ЗА У ПЛАНІ ПОДОРОЖІВ?

Завдяки своїй роботі я побував у багатьох країнах світу – Франції, Великій Британії , Німеччині , Австрії , Росії , Швейцарії , Японії , Литві тощо. Але у мене є улюблені країни – Україна та Швейцарія. В Україні я народився, а до Швейцарії я поїхав 1993 року навчатися у Вищій школі візуального мистецтва у Женеві. Швейцарія – маленька країна, якою дуже зручно подорожувати поїздом, що я й робив, коли був студентом. Тоді були спеціальні тарифи до 12-ї ночі, коли за 10 швейцарських франків, що приблизно дорівнює 7 доларам, можна було об'їхати півкраїни. Мої улюблені міста – Женева, Берн та Локарно.

А В УКРАЇНІ?

В Україні мені дуже подобається її західна частина. Коли їду на Львівщину, обов'язково заїжджаю до Корця у жіночий монастир, Кременець із замком, у Дубно. Ще дуже люблю Одесу – особливий колорит, особлива архітектура, особлива мова. Наша Україна – дуже багата в туристичному плані країна і навіть не хочеться згадувати про горезвісні дороги, відсутність добротних, але недорогих готелів. Особисто для мене найважливіше – спілкування з людьми, які за 300-500 км від Києва живуть цікавим насиченим життям. Нам здається, що все зав'язано на столиці, де балом правлять гроші. Але там, у провінції, люди більш природні та щирі, вони не носять масок. І ось із такими людьми мені дуже цікаво спілкуватися.

У ЯКІЙ КРАЇНІ ВАМ БІЛЬШЕ ЗАПОМІНИЛАСЯ ВАША ВИСТАВКА?

В Японії! Мене запросив туди один найвпливовіший японський бізнесмен, який дізнався про мене з журнальної публікації в літаку. В результаті вийшла ціла виставка українського мистецтва. І ось уявіть – ми їдемо в машині Токіо і дивимося на біг-борди з ілюстраціями наших художників! У Японії ми також подорожували та жили у готелях, які нагадували стародавні храми. Це була незабутня екзотика.

ЩО ЗАВЖДИ БЕРЕТЕ З СЕБЕЮ У ПОДОРОЖ?

Документи, гроші, предмети особистої гігієни та страховку.

ЧИ ВИПАДАЛИ З ВАМИ У ПОЇЗДКАХ НЕПРЕДБАЧЕНІ СИТУАЦІЇ?

Була нагода, коли ми в Німеччині не змогли з дружиною потрапити до готелю і довелося переночувати в машині. Але ми сприйняли це як стандартну ситуацію. А ось сам я не раз був свідком, як в аеропорту Шарль-де-Голь у Парижі багато наших крутих хлопців втрачали паспорти. Там кругла стійка, і ви ходите по колу і можете легко заблукати. А мову французькі знають небагато і варто забути десь паспорт на стійці реєстрації - і чи не рейс не відкладай.

ЩО БИ ВИ БІЛЬШЕ ЗА У ТУРИСТИЧНОМУ ПЛАНІ ХОТІЛИ Б ПОКАЗАТИ СВОЇМ ДІТЯМ?

Найбільше я хочу, щоб мої діти спочатку відкрили для себе та полюбили рідне місто, рідну країну. Ми часто виїжджаємо в село недалеко від Києва, де можна походити босими травою, побачити як розпускаються перші листочки, викупатися в річці. Донька та син у захваті від таких подорожей! Ще їм дуже сподобалася екскурсія до нашого київського зоопарку, де багатьох тварин вони побачили вперше.

І, НАРЕШТІ, ЩО БИ ВИ ПОБАЧАЛИ НАШИМ ЧИТАЧАМ?

Бажаю всім читачам Turne подорожувати якнайбільше у гарній приємній компанії. Найкраще - з друзями, на яких завжди можна покластися.

Лада Світлова
turne.ua