Індонезія: поради туристам

Загальний рівень злочинності в країні досить невисокий, але в туристичних районах досить часті випадки крадіжок з автомобілів та готелів, а також кишенькові крадіжки. Останнім часом почастішали виступи ісламських фундаменталістів, але це стосується переважно внутрішніх та віддалених районів країни.

Не рекомендується до відвідування район Західного Тимору, Іріан-Джая та Асі.

Найкраще використовувати бутильовану питну воду. Також слід стежити за якістю льоду, що подається - найчастіше його готують з не кип'яченої водопровідної води, яку вживати не рекомендується.

Їжа в ресторанах та кафе зазвичай ретельно перевіряється та обробляється.

При купівлі продуктів на вуличних лотках та ринках слід бути обережним. Особливо це стосується фруктів (необхідне ретельне промивання їх у проточній воді та ошпарювання окропом) та готових страв з лотків.

Рекомендується використовувати репеленти та москітні сітки.

Також варто постійно носити сонцезахисні окуляри, головні убори та користуватися сонцезахисними кремами – сонячна радіація тут суттєво перевищує звичну нам у середніх широтах.

Багато пляжів обрамлені потужними кораловими рифами, купатися і пересуватися якими рекомендується в гумових шльопанцях, так як коралові брили мають досить гострі краї.

Деякі види морських жителів отруйні, тому слід обов'язково проконсультуватися у місцевих жителів - яких представників іхтіофауни можна чіпати, а з ким таке звернення може закінчитися плачевно.

Навколо багатьох островів досить сильні течії та високі приливні хвилі, тому при купанні в незнайомих місцях слід дотримуватися суворих заходів безпеки.

На всіх пляжах лежаки та парасольки видаються безкоштовно.

Вживання та поширення наркотиків карається смертною карою (для іноземців можливе пом'якшення покарання – до 20 років ув'язнення).

Індонезійці привітні і гостинні, але велика кількість місцевих релігійних і культурних "табу" змушує іноземця уважно стежити за своєю поведінкою, інакше можна завдати місцевому жителю жорстоку образу.

Дотик до голови (навіть якщо це лише дитина) вважається приниженням.

Ліва рука вважається "нечистою" - передавати їй будь-що, а тим більше - торкатися нею співрозмовника, не можна.

Не можна показувати на когось пальцем, класти ногу на ногу і тим більше - виставляти ногу в чийсь бік (нога вважається "нечистою" частиною тіла), а також кричати і виявляти гнів на людях.

Не можна носити шорти та спідниці у громадських місцях, засмагати "топлес", у державних установах та мечетях одяг повинен прикривати коліна, а до балійських храмів можна входити тільки в національному костюмі (для їх оренди зазвичай служить невелика лавка перед входом до храму).

Їдять лише правою рукою та зазвичай без столових приладів. У ресторанах, природно, використовуються ложка та виделка, але ніж вважається символом агресії, тому його ніколи немає за традиційним індонезійським столом.

До та після їжі праву руку омивають у спеціальній чаші з водою та шматочком лимона.

З 11.02.2006 р. у Джакарті запроваджено заборону на паління у громадських місцях, у тому числі в ресторанах, готелях, школах, офісах компаній, аеропортах, громадському транспорті та на вулиці. Порушник, за рішенням суду, може опинитись у в'язниці строком на 6 місяців або буде змушений заплатити штраф у розмірі 50 млн. рупій (близько $5,5 тис.).

Чайові становлять 5-10% від вартості послуги. У таксі можна заокруглити плату за проїзд до 500 рупій. У готелях і великих ресторанах чайові зазвичай включаються до рахунку, але швейцари, носії та провідники очікують сотні-другий рупій. Носильникам в аеропорту зазвичай дають 2000 рупій за невеликий багаж і 5000 рупій за великі валізи.