Судак: памʼятки

ПАМ'ЯТКИ

Храм Дванадцятьох Апостолів.

Невеликий середньовічний храм Дванадцятьох Апостолів розташований біля підніжжя гори Палвані-Оба, неподалік вежі Астагвера (Портової). Спочатку це був греко-візантійський храм більших, ніж зараз, розмірів.
Він двічі зазнав руйнації, але знову відроджувався. У вигляді, що зберігся, був реконструйований як вірменська церква.

Стіни храму прикрашав цікавий фресковий живопис, що зображував таємну вечерю. Фреска була у задовільному стані аж до Великої Вітчизняної війни. Тепер контури фігур стали невиразними.

Музей радгоспу-заводу Судак.

У ньому зібрано експонати з історії виноградарства та виноробства у Судаку. Музей розташований на території вінцеху №2 на шосе Феодосії. Тут же зберігся найстаріший у Криму винний підвал, частина колишньої Потьомкінської економії.

Судакська генуезька фортеця.

До таких місць ставишся не просто з любов'ю, а й з ревнощами. Хочеш, щоб кожен побачив їх, наблизився до цих стін з грубого сірого вапняку, пройшов у ворота, захищені двома могутніми вежами, окинув поглядом пустельний схил, що досі ховає під землею руїни колись квітучого торгового та ремісничого міста, піднявся до Консульського замку. потім - по крутій стежці - ще вище, на саму маківку Кріпосної гори, до самотньої Дозорної вежі, що стоїть на семи вітрах (вона ж Дівоча, про яку складені романтичні легенди)...

Ні в чому не порівнянне враження залишає Консульський замок – традиційна цитадель, фортеця всередині фортеці. Похмурий внутрішній дворик, бійниці, влаштовані так, що під обстріл попадав всякий, хто наближався, залишки перекидних містків, зубчаста стіна від замку до Георгіївської вежі і широко відкритий у бік моря кам'янистий майданчик, захищений цією стіною... Непохитна стійкість і отчая образ цитаделі, яка ставала притулком жменьці обраних, тим, хто віддав перевагу смерті полоненим і рабством. Про тутешню фортецю ще в 1312 році давній літописець меланхолійно і просто писав: отже, з часу її побудови до теперішнього часу пройшло 1100 років. Сурож, Солдадія, Солдая, Сугдея, Сугдак, Судак - різні назви однієї й тієї - міста-фортеці. Тепер навіть не віриться, що був час, коли саме Чорне море називалося морем Сурожським, що за володіння цим містом і портом на смерть билися алани, хазари, половці, греки, росіяни, італійці, татари та турки. Місто, що було "сумішою всіх народів і всіх вір", постачало світу купців (торгова контора Марко Поло знаходилася в Солдадії), воїнів (у російському епосі відомі билини про богатирів сурожських), землеробів (славилися прекрасні сурозькі вина), будівельників, мандрівників і навіть святих. Відблиск цього розквіту був такий сильний, що ще у вісімнадцятому сторіччі, після приєднання Криму до Росії, сюди спочатку мали намір перенести столицю Тавриди. Незабаром, щоправда, про це забули, каміння стародавніх споруд пішло на будівництво казарм для солдатів. Край занепав. Заморська торгівля припинилася. Втім, зараз це найбільша з збережених у світі генуезьких фортець і, мабуть, найпопулярніша.