В'єтнам: поради туристам

У країні геть-чисто відсутній релігійний фанатизм і расові забобони, тому в цілому подорож країною вважається безпечною (країна входить до десятки найбезпечніших місць Євразії)

Основною проблемою завжди і скрізь є дрібна крадіжка та настирливість місцевих жителів. Приватні торговці та звичайні громадяни постійно норовлять щось продати, причому роблять це з приголомшливою завзятістю і в найнесподіваніших місцях. Позбутися їх уваги досить непросто, при цьому навіть купивши щось, нелегко домогтися здачі. Непоодинокі при цьому і випадки відвертого шахрайства. Для збереження особистого майна слід вживати звичайних заходів безпеки.

Комерціалізація у В'єтнамі досягла буквально неймовірних висот. За все і скрізь вимагають плату, причому найчастіше (парковка, проїзд мостами та дорогами) - незаконно.

У багатьох туристичних місцях настирливість "продавців" просто перевищує всі мислимі норми, при цьому, якщо задовольнити запити одного, на його місце відразу приходять 20-30 нових прохачів. Деякі в'єтнамці навіть готові щось зламати або оббризкати брудом туриста, що зазівався, щоб тут же запропонувати свою "допомогу" в ремонті або чищенні. Тому ніде і ніколи не варто піддаватися навіть на найбезневинніші на перший погляд пропозиції.

У великих курортних зонах справа дійшла до того, що місцеві традиції та звичаї поступаються місцем настільки ненависній раніше західній культурі, у тому числі, небачену справу, американській.

Притчею у язицех вже стали "далатські ковбої" - вбрані в костюми техасців місцеві гіди, від яких на цьому популярному курорті, здається, немає порятунку буквально ніде. У той же час кваліфіковані гіди та екскурсоводи – досить велика рідкість.

Слід уникати поїздок на рикшах після настання темряви.

У жодному разі не слід мати великі суми, особливо при відвідуванні людних місць або ринків.

В'єтнамська мова досить складна, багато слів, навіть назви якихось конкретних місць або вулиць, вимовляються у двох-трьох варіантах, тому навіть "говорячий англійською" місцевий житель буває зовсім незрозумілий для іноземця (і навпаки). Російська мова, яка раніше користувалася тут великою повагою, нині майже не застосовується (втім, із французькою мовою та сама історія).

При будь-яких переміщеннях містом рекомендується записувати назви необхідних точок по-в'єтнамськи і показувати цей "путівник" місцевим жителям - у допомозі зазвичай ніхто не відмовляє.

При вході до буддистського храму взуття потрібно залишати за порогом, при виході з храму не можна повертатися до нього спиною. Обходити храм слід за годинниковою стрілкою.

Фотографувати культові споруди та місцевих жителів слід лише запитавши на те дозволи (найчастіше за це потрібно заплатити).

Державні готелі та ресторани зазвичай додають до рахунку 5% на оплату послуг, тому залишати чайові немає потреби. У приватних закладах із чайовими слід визначатися на місці – деякі з них взагалі не уявляють жодних рахунків (і меню!), інші визначають розмір чайових самостійно.