Тури в Ашдод

Ашдод — п'яте за величиною місто в Ізраїлі, розташоване в Південному окрузі країни на узбережжі Середземного моря, за тридцять кілометрів на південь від Тель-Авіва. Місто є важливим регіональним промисловим центром. Порт Ашдода — найбільший порт країни, крізь нього проходить 60 % всіх ввезених вантажів. Населення міста становить приблизно 210 тисяч жителів.

Перше задокументоване поселення дома сучасного Ашдода датується XVII в. до зв. е., що робить його одним із найдавніших міст у світі. Ашдод тринадцять разів згадується у Біблії. У різні періоди місто було заселене филистимлянами, ізраїльтянами, візантійцями, хрестоносцями та арабами.

Сучасний Ашдод був заснований в 1956 на піщаних пагорбах недалеко від стародавнього міста. Статус міста присвоєно Ашдоду в 1968 році, коли він мав площу приблизно 60 квадратних кілометрів, а його населення перевалило за 20 тисяч осіб. Розвиток міста відбувався відповідно до генерального плану, який полегшував дорожній рух та запобігав забрудненню повітря в житлових районах, незважаючи на зростання населення. За даними Центрального Статистичного Бюро Ізраїлю, наприкінці 2007 року в Ашдоді проживало 207 тисяч осіб, і його площа становила 47 242 дунами.

Стародавнє поселення

Люди стали селитися на околицях сучасного Ашдода вже під час нижнього палеоліту, близько 300 тисяч років тому. Збереглися свідчення постійної присутності людини у цьому районі. Тоді основними заняттями його мешканців були полювання, збирання та рибальство. Приблизно 10 - 6,5 тисячі років тому тут стався перехід до землеробства та скотарства. Цей район був густо заселений у період халколіту (4500 – 3500 років до н. е.).

Перше укріплене поселення на місці Ашдода з'явилося у другій половині XVII ст. до зв. е. Тоді було збудовано Верхнє місто — Хакра та Акрополь. Аж до XIII-XII ст. Ашдод — хананейське місто, що активно торгувало з Кіпром, островами Егейського моря та іншими державами. Перша згадка про Ашдода міститься в архівах Угаріта і відноситься до XIV ст. до зв. е.

Філистимське місто

У XIII-XII ст. цивілізації східного узбережжя Середземного моря зазнали нападу т.з. "Народів моря". Вони завоювали Хетське царство, Кіпр, зруйнували Угаріт, Тир, Сидон та деякі інші близькосхідні міста. Невелика їхня група — филистимляни — вторглася до Палестини. Ймовірно, вони прибули сюди через острів Кріт і на той час були носіями Крито-Мікенської культури. На відміну від мешканців Ханаана, вони вміли обробляти залізо, мали металеві обладунки, щити та бойові колісниці, а також постійну армію, і таким чином сильно перевершували хананеїв у військовій силі. Поруч із Газою, Гатом і Ашкелоном вони завоювали Ашдод і зробили його одним із міст филистимского пентаполіса. П'яте місто пентаполіса — Екрон, заснували, мабуть, самі филистимляни. Ці міста управлялися незалежними правителями — серенами, але за необхідності вони могли разом проводити військові кампанії. Головне місто пентаполісу в цей період — Газа, де знаходився храм бога Дагона.

У ХІ ст. до зв. е. Ашдод став домінуючим филистимським містом. Аж до першої половини VIII ст. до зв. е. Ашдод — столиця Філістії. Місто зміцнюється та розширюється. Тут починають робити спеціальну ашдодську кераміку. Площа міста становить у цей період приблизно 80 дунамів. Виникає Нижнє місто. Будується фортеця Тель-Мор біля гирла річки Лахиш (порт Тель-Мор був побудований ще до филистимського навали, у XVI столітті до зв. е.).

Аж до вторгнення ассирійців не припинялися військові сутички між филистимлянами та ізраїльтянами. Військовий успіх супроводжував то одному, то іншому боці. 770 року до н. е. юдейський цар Азарія здійснив набіг на филистимлян. Він захопив Ашдода, зруйнував його стіни, і залишив у місті свій гарнізон. 734 року місто підкорили ассирійці. Наприкінці VIII ст. до зв. е. ассирійський цар Саргон II завоював Ізраїльське царство та Газу. У 711 р. до зв. е. Ашдод став центром палестинського повстання проти Ассирії. Спільно з іншими містами Філістії, а також Юдеєю, Моавом і Едомом, Ашдод виступив проти Саргона, але коаліція зазнала поразки, Саргон придушив повстання, повністю зруйнував місто, а багатьох його мешканців вигнав. Фортеця Тель-Мор була зруйнована. У цей час почала будуватися фортеця Ашдод-Ям на березі моря.

До кінця правління Ашшурбані пала і після його смерті у 637 році до н. е. Ассирія занепала і її панування в регіоні припинилося. У 625 році місто після тривалої облоги було захоплене єгипетським фараоном Псамметихом. Згідно з грецькими джерелами, облога тривала 29 років, що є абсолютним рекордом у світовій истории. Сучасні історики, однак, ставляться до цих даних скептично. В 605 вавилонський цар Навуходоносор II зруйнував Ашдод і повністю знищив залишки незалежності филистимських міст. Правителі та населення міста були депортовані. З цього моменту Ашдод перестав бути філістимським містом, а його населення стало здебільшого зайдою.

Подальша історія

У 539 р. до зв. е. перський цар Кір Великий завоював Вавилон, і володіння Вавилону відійшли Персії. Ашдод був заново відбудований. Протягом наступних двохсот років перського панування Ашдод був головним містом провінції Пахва-Ашдод. Місто знову стало важливим пунктом морської торгівлі. Увесь період тут карбувалась своя монета з написом "Ашдод". Жителі Ашдода розмовляли діалектом івриту.

Через два століття Перська держава була завойована Олександром Македонським. У 332 р. до зв. е. він захопив Ерець-Ісраель, у тому числі й Філістію. У Ашдоді виникла велика грецька община. Після смерті Олександра Ашдод відійшов у володіння Птолемеїв і набув вигляду великого грецького міста. З цього часу він був два міста-близнюки — портове місто "Азотос Параліос" (Ашдод морський), і місто в глибині суші "Азотос Месогайос" (Ашдод сухопутний). У період еллінізму населення міста змішане, існувала невелика єврейська громада.

У 147 р. до зв. е., під час іудейського повстання проти держави Птолемеїв, Ашдод був захоплений сином ватажка повстання Йонатаном Маккавеєм з роду Хасмонеїв. Він зруйнував храм Дагона і приєднав Ашдод до Юдеї. З цього моменту у місті існувала велика іудейська громада, яка зникла лише після завоювання міста арабами у середині VII століття.

У першій половині І ст. до зв. е. до Палестини вторгся римський воєначальник Помпей. Почався період римського правління. Ашдод стає важливим портовим містом. Згодом імператор Август приєднав Ашдод до царства Ірода.

У 66 р. н. е. провінція Юдея повстала проти Римської імперії. Повстання було жорстоко придушене, а Єрусалимський храм спалений. Ашдод був зруйнований римлянами під час придушення повстання. Місто не зникло, проте втратило своє колишнє значення, і майже тисячу років було невеликим поселенням.

У IX-X ст., вже після арабської навали, на візантійському фундаменті була побудована фортеця Калат аль-Міна (Фортеця порту), яка стала елементом прибережних укріплень країни. У період мамлюків місто пустіє, і про нього немає жодних згадок. У турецький період на місці Тель-Ашдода (сухопутного міста) було засноване арабське село Ісдуд, яке проіснувало тут до 1948 року.

За часів британського мандата Ісдуд був важливим арабським містечком на прибережному шосе, що сполучає Яффо та Ашкелон. Було збудовано станцію Ісдуд на залізничній лінії Лод-Газа-Каїр. 1948 року, перед проголошенням держави Ізраїль, населення Ісдуда становило близько 8000 осіб. У жовтні 1948 року, під час "Війни за незалежність", населення міста залишило його разом з Єгипетською армією, що відступала.

Ізраїльське місто

У 1953 році неподалік гирла річки Лахіш почалося будівництво електростанції (її сучасна назва - "Ешколь А"). Робітники, задіяні у її будівництві, жили тоді в Реховоті та Гедері.

1 травня 1956 року міністр фінансів Леві Ешколь затвердив проект будівництва міста на піщаних пагорбах поблизу стародавнього Ашдода. Перші поселенці приїхали сюди 25 листопада, це були 22 родини репатріантів із Марокко. Пізніше до них приєдналася група іммігрантів із Єгипту. Поступово робоче селище розросталося. Люди були змушені жити у бараках, з мінімумом зручностей. В основному вони працювали на будівництві електростанції, посадці дерев та у ремісничих майстернях.

Будівництво електростанції завершилося 1958 року. Електростанція включала 3 блоки: 2 блоки по 50 мегават і один потужністю 45 мегават (з можливістю опріснення морської води).

У жовтні 1959 року Ашдод набув статусу місцевої ради. Першим його главою був призначений Дов Гур. 14 квітня 1961 року почалося будівництво Ашдодського порту , і вже листопаді 1963 року порт побудували. Перший корабель прийшов у порт за два роки, у листопаді 1965 року — це був шведський корабель "Вінгелгад".

1 лютого 1968 року Ашдоду було надано статус міста.

В 1989 починається Велика алія з СРСР. До цього моменту населення міста — 80 тисяч осіб. За період з 1990 по 2001 рік місто прийняло понад 100 тисяч нових репатріантів. На даний момент (2010 рік) населення міста складає близько 210 тисяч осіб.

Промисловість

Ашдод одна із найважливіших індустріальних центрів країни. Всі промислові підприємства міста розташовані в його північній частині — в портовій зоні, в північній промисловій зоні і біля річки Лахіш. Порт Ашдода — найбільший в Ізраїлі, через нього проходить шістдесят відсотків усіх морських вантажів. Він був суттєво модернізований останніми роками, і тепер може приймати вантажні кораблі Panamax. У портовій зоні також розташовані офіси деяких суднових компаній, електростанція Ешколь А та вугільний термінал. Північна промислова зона розташована на шосе 41 і включає різні заводи, в тому числі нафтоочисний завод, один з двох в країні. Зона важкої промисловості, розташована на південь від річки Лахіш, раніше була головним індустріальним центром Ашдода. Останнім часом у районі почали з'являтися центри дозвілля. Тим не менш, тут все ще залишається промисловість, наприклад, фармацевтична компанія Тева, виробник будматеріалів Аштром, і компанія з виробництва соєвої олії Солбар. В Ашдоді також розташована компанія Ельта, частина концерну "Авіаційна Промисловість Ізраїлю", розробляються радарне обладнання, засоби радіоелектронної боротьби, а також засоби радіоелектронної розвідки ELINT.