Тринідад — четверте за старшинством колоніальне місто Куби, де залишили слід цукрові королі, раби та пірати. Прогулюючись бруківкою, можна уявити, як виглядав Трінідад в ранню колоніальну епоху. Біля деяких будівель збереглися укріплені в землі гарматні жерла: так господарі захищали кути будинків від карет, що проїжджали повз, з високими колесами.
Красиве містечко Тринідад заклав у 1514 році Дієго Веласкес, обравши містечко біля річок Агабамо та Таябо, які тоді ще приносили золото. Спочатку основним заняттям мешканців Тринідаду була контрабанда. Однак їх самих не раз грабували пірати, тож у XVIII ст. вони зайнялися справою більш трудомісткою, зате легальною — вирощуванням цукрової тростини. У період цукрового буму Тринідад переживав золотий вік. Але коли центрами торгівлі стали Гавана і Сьєнфуегос, коли вже не за горами було скасування рабства, Тринідад втратив своє значення так само швидко, як колись його набув. Але саме завдяки занепаду тут збереглася колоніальна архітектура. У 1988 р. Тринідад було включено ЮНЕСКО до списку пам'яток світової культури, які підлягають охороні.
У 12 км на південний захід від Тринідаду починаються коса Анкон (довжина 6 км) та пляжі, дуже популярні у любителів позасмагати. Із центру міста туди часто ходить автобус. Дайверів чекають під водою щонайменше 20 відкриттів: від берега експедиції вирушають на південний схід, до архіпелагу Хардінес-де-ла-Рейна («Сади королеви»); він складається з 20 острівців, що поросли королівськими коралами.