Івано-Франківськ (Станіславів, або Станіслав, до 1962 р.) — королівське вільне місто, яке розкинулося у міжріччі Надвірнянської та Солотвинської Бистриць, у передгір'ї мальовничих Карпат, поблизу стародавнього Галича — столиці Галицько-Волинського князівства.
У 1662 р. місто отримало Магдебурзьке право. Воно було засноване на місці села Заболоття як фортеця для захисту від набігів кримських татар та опорний пункт польських магнатів Потоцьких на Галицькій землі. Станіславів починався з Ринкової площі та ратуші, які збереглися дотепер, хоч і видозмінені. У його подальшій перебудові відобразилися ідеї Ренесансу про «ідеальне місто», що втілено у плануванні передмістя, його вулиць та храмів.
Прогулюючись історичним центром (він збігається із сучасним адміністративним та діловим), і корінний івано-франківець, і гість почувається вільно та розкуто. Все тому, що на нього не тиснуть залізобетонні товариства мегаполісу та не пригнічує міська неповноцінність.
Кому вдруге пощастило побувати тут, але вже нашого часу, той з подивом відкриває для себе оновлений та реконструйований Івано-Франківськ.
Івано-Франківськ – одне з небагатьох вітчизняних міст, де у мало зміненому вигляді збереглося минуле, в епіцентрі якого – 49,5-метрова ратуша із позолоченим кілька років тому куполом та прилеглою Ринковою площею.