Назва Венеція походить від тих часів, коли у II столітті до н.е. у венеціанській долині оселилися не італійці, а індоєвропейці з Іллірії. Вони поневолили євганіїв і заснували такі міста, як Віченца, Тревізо, Падуя, Есте, Беллуно та інші. У I столітті до н.е. ці міста були латинізовані в період римських завоювань і саме з цієї епохи вищезгадане населення стає відомим під назвою Венети. У тому випадку, якщо слово Венети індоєвропейського походження, воно означає "імениті", а якщо вважати це слово доіндоєвропейського походження, воно означає "чужоземці" або "нові прибульці" (nuovi venuti). Можливо саме від слів "нові прибульці" і походить назва Венети, а від нього було дано назву і Венеції.
Знаменитий Великий канал або Каналаццо, як його називають мешканці Венеції, з його дивовижним обрамленням мальовничими палацами та будинками є центральною транспортною артерією міста у формі перевернутої латинської літери "S". Канал, довжина якого становить 3800 м, ширина коливається від 30 м до 70 м, а глибина досягає від 5 м до 5,5 м, розділяє місто на дві нерівні частини, впадаючи в широкий канал Св. Марка, у водах якого відбивається грандіозний палац Дожів. Ця артерія за допомогою 3 мостів (залізничного вокзалу, Ріальто та Академії) та за допомогою 45 каналів, що впадають у нього, з'єднує всі райони міста. Своєрідні канальці (протоки) омивають будинки та палаци міста, їх ширина коливається від 4 до 5 метрів і тому по них пропливають лише гондоли. Вузькі та звивисті тротуари, так звані "каллі", виходять до "кампі" — до досить великих площ, до "кампіеллі" — до невеликих площ або до "корту" — дворів з єдиним входом. Місто розділене на наступні райони: Сан Марко (Святого Марка), Кастелло, Каннареджіо, Санта-Кроче (Святого Хреста), Сан Паоло (Святого Павла) і Дорсодуро, до якого входить церковна парафія Св. Євфемії.
Венеція має ще й іншу назву — Серенісіма (Найсвітлійша чи Найясніша), яке завдячує тому, що її уряд у всіх своїх діях керувалося ясною концепцією правосуддя. Верховна магістратура, не пов'язана з жодними угрупованнями чи партіями, була в змозі з найвищим спокоєм вирішувати суспільні справи. Саме з цієї причини на алегоричних картинах ми можемо майже завжди побачити Республіку із символами правосуддя — мечем та вагами.