ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО КУРОРТ
Столиця України, центр Київської області місто Київ розкинулося на 35 км зі сходу на захід та на 42 км з півночі на південь уздовж мальовничих берегів Дніпра. Місто має унікальний ландшафт і широко відоме своїми архітектурними ансамблями, тактовно вписаними в нього. Незважаючи на значні втрати, вони створюють цілісний образ історичного міста, розташованого вздовж акваторії стародавнього Дніпра-Славутича.
Територія Києва складає 827 кв. км і включає 14 адміністративних районів. З усієї площі міста забудовано лише 42%. Решта території міста – це водоймища, зелені масиви та парки. Сучасний Київ – одне з найбільших міст Європи, адміністративний, економічний, науковий та культурно-освітній центр країни.
Київ – старовинний центр слов'янства, столиця могутньої Київської Русі. Згідно з легендою наприкінці V – на початку VI століть нашої ери три брати Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь заснували на крутому правому березі річки Дніпра місто та назвали його на честь старшого брата Києвом. Перша згадка про Київ, що міститься в давньоруському літописі "Повість временних літ", відноситься до 862 р. Проте археологічними дослідженнями встановлено на Старокиївській горі житла та господарські споруди "містечка Кия", датовані V – VI ст. (на підставі цього відкриття у травні 1982 р. було урочисто відзначено 1500-річний ювілей міста). У ІХ-ХІІ ст. Київ – столиця однієї з найбільших та наймогутніших держав Європи. Після смерті Володимира Мономаха 1125 р. розпочався процес розпаду єдиної держави Київська Русь. У 1240 р. Київ було зруйновано і спустошено ордами монголо-татарського хана Батия. Монголо-татарська навала затримала розвиток міста майже століття.
З грудня 1919-го до червня 1934 р. столицею країни був Харків. 24 червня 1934 р. український уряд та всі республіканські організації переїхали до Києва. Місто сильно зруйноване у роки Великої Вітчизняної війни і повністю відновлено у післявоєнні роки. З 1991 р. Київ – столиця незалежної України.
Загалом територіальна структура міста представлена двома великими частинами – Правобережжям Дніпра, що включає до свого складу найбільш стару центральну частину міста та оперізує центр півкільце районів пізнішої забудови, та Лівобережжям, що увійшли до межі порівняно недавно (в основному протягом 2-ї половини XX століття).